- Международное название: Comb drug
- Фарм. группа: Комбинированные препараты ингибиторов АПФ
- ATС-код: C09BA09
- Условие продажи: Нет в продаже
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФОЗИД 10
(FOZIDE(R)10)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки жовтувато-оранжевого кольору з гравіруванням “1492” на одному боці тарискою поділу - з другого;
склад: 1 таблетка містить 10 мгфозиноприлу натрію і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: лактоза водна, лактоза безводна, натрію кроскармелоза, повідон, натрію стеарилфумарат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Код АТС С 09В.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Фозиноприл - складний ефір, який в організмі піддією естераз перетворюється в активну речовину фозиноприлат. Фозиноприл через специфічний зв'язок фосфінатної групи з ангіотензинперетворюючим ферментом (АПФ) перешкоджає перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II, у результаті чого знижуються вазопресорна активність та секреція альдостерону. Це може призводити до незначного збільшення вмісту іонів калію в сироватці (у середньому 0,1 мекв/л) з одночасною втратою організмом іонів натрію і рідини. Крім того, антигіпертензивна дія фозиноприлу може реалізовуватись за рахунок пригнічування метаболічної деградації брадикініну, який має значну вазопресорну активність.
При серцевій недостатності позитивні ефекти препарату досягаються головним чином за рахунок пригнічування ренін-альдостеронової системи. Інгібування ангіотензин-перетворюючого ферменту зменшує як перед- так і після навантаження на міокард.
Гідрохлоротіазид являє собою бензотіадіазиновий (тіазидний) діуретик, якому характерні діуретичні, натрійуретичні таантигіпертензивні ефекти.
Гідрохлоротіазид впливає на механізм реабсорбції електролітів у ниркових канальцях, підвищуючи виділення іонів натрію і хлору приблизно однаковою мірою. Натрійурез викликає вторинну втрату іонів калію ігідро карбонату. Гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, підвищує секрецію альдостерону і знижує рівень іонів калію в сироватці. Фозиноприлзменшує втрату іонів калію, викликану прийомом гідрохлортіазиду.
Поєднання фозиноприлу і гідрохлортіазиду маєвзаємпосилюючий характер. Після перорального прийому максимальнаантигіпертензивна дія настає через 2-6 годин і триває протягом 24 годин. При раптовій відміні препарату синдром відміни не спостерігається.
Фармакокінетика Фармакокінетика фозиноприлу натрію ігідрохлоротіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від фармакокінетики кожного з препаратів окремо.
Після перорального прийому всмоктування фозиноприлунатрію становить приблизно 30-40% і гідрохлоротіазиду 50-80%. Ступінь всмоктування фозиноприлу натрію не залежить від часу прийому їжі, але швидкість може бути уповільнена. Всмоктування гідрохлоротіазиду підвищується при одночасному прийомі препаратів, що знижують моторику шлунково-кишкового тракту.
Перетворення фозиноприлу під дією естераз уфозиноприлат відбувається переважно в печінці. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, а ступінь перетворення помітно не міняється. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози. Після однократного перорального прийому однієї або декількох доз фармакокінетичні параметри Сmax іAUC (ППК – площа під кривою) прямо пропорційні загальній прийнятій дозіфозиноприлу.
Фозиноприлат зв'язаний з білками крові на ?95%, має відносно малий обсяг розподілу й незначною мірою зв'язаний із клітинними компонентами крові.
Після перорального прийому максимальні концентраціїгідрохлоротіазиду в плазмі крові досягаються через 1-2,5 години. Гідрохлоротіазид не зазнає метаболізму і швидко виділяється з організму через нирки. Він зв'язаний з білками крові на 68%, вірогідний об’єм розподіл установить 3,6-7,8 л/кг. Гідрохлоротіазид накопи чується в еритроцитах (концентрація в еритроцитах дорівнює 1,6-1,8 стосовно концентрації в плазмі). Періоднапів виведення гідрохлоротіазиду - від 5 до 15 годин.
Фозиноприл натрію виводиться з організму в однаковій мірі з жовчу та сечею, печінкою і нирками. У хворих на артеріальну гіпертензію при нормальній функції нирок і печінки період напів виведення фозиноприлатустановить приблизно 11,5 години.
У хворих з порушеною функцією нирок (кліренскреатині ну < 80 мл/хв./1,73 м2) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у хворих з нормальною функцією нирок, тоді як всмоктування, біодоступність і зв'язування з білками помітно незмінені. Знижене виведення нирками компенсується підвищеним виведенням печінкою. Помірне збільшення значень AUC у плазмі крові (менш ніж удвічі в порівнянні з нормою) спостерігалося у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренскреатині ну < 10 мл/хв./1,73 м2).
При тяжких порушеннях функції нирок (кліренскреатині ну < 20 мл/хв./1,73 м2) час напів виведеннягідрохлоротіазиду може зростати до 21 години.
У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але ступінь гідролізу помітно не змінюється. Загальний кліренсфозиноприлату з організму у таких хворих зменшується приблизно удвічі в порівнянні з хворими з нормальною функцією печінки.
У чоловіків у віці від 65 до 74 років із клінічно нормальною функцією нирок і печінки помітних розходжень у фармакокінетичнихпараметрах фозиноприлату в порівнянні з молодими хворими (20-35 років) не спостерігається.
Показання для застосування.
“Фозид 10” показаний для лікування артеріальної гіпертензії.
Спосіб застосування та дози.
Дозування препарату повинно підбиратися індивідуально. Звичайна доза для дорослих і літніх хворих - 1 таблетка “Фозид 10” один раз на день.
При порушеній функції нирок легкого/помірного ступеня (кліренс креатині ну >30 мл/хв., креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза препарату. При кліренсі креатині ну<30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується. При порушеній функції печінки коректування дози непотрібно.
Літні хворі
Розходжень в ефективності і безпеці лікування препаратом хворих у віці 65 років і більше і молодих хворих не спостерігається. Однак літні хворі можуть бути чутливий до дії препарату.
Застосування в педіатрії
Безпека й ефективність препарату в дітей невстановлена.
Побічна дія.
Побічні ефекти в молодих і літніх хворих при прийомі препарату “Фозид 10” схожі з побічними ефектами, що відзначалися при застосуванні кожного препарату окремо.
Найчастіше часто (у 2 % хворих) спостерігаються запаморочення, головний біль, кашель, м'язовий біль/парестезії, почуття втоми, інфекції верхніх дихальних шляхів.
Інші побічні ефекти ймовірно або можливо пов'язані злікуванням препаратом “Фозид 10”, що відзначалися в 0,5-2 % хворих: загрудиннийбіль, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, припливи, непритомність, ангіоневротичні набряки, висипання / свербіж, порушення смакової чутливості, зору, нудота, блювання, диспепсія, печія, біль у животі, гастрит /езофагіт, сонливість, депресія, парестезії, застійні явища в синусах, фарингіти, нежить, зниження слуху, часте сечовипускання, нейтропенія йагранулоцит оз, порушення водно-електролітного балансу (гіпо-або гіперкаліємія), гіперглікемія, гіперурікемія, підвищення рівня три гліцеридів і холестерину в сироватці крові.
Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, включаючи фозиноприл натрію, звичайно носить непродуктивний і персистуючийхарактер і проходить після припинення прийому препаратів. При диференціальній діагностиці кашлю як один з можливих варіантів повинен розглядатися кашель, викликаний інгібіторами АПФ, якщо хворий застосовує препарати такого типу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кожного з компонентів, щовходять до складу препарату, до інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, до похідних сульфонаміду, включаючи тіазиди.
Ангіо невротичний набряк в анамнезі при застосуванні інгібіторів АПФ.
Анурія.
Вагітність та лактація, оскільки застосування інгібіторів АПФ протягом другого і третього триместрів вагітності викликає ушкодження або навіть загибель плоду, що розвивається; оскільки препарат виявляється в грудному молоці, препарат не слід застосовувати в період годування груддю.
Передозування.
Симптомами передозування для фозиноприлу натрію є артеріальна гіпотензія, для гідрохлоротіазиду – водно-електролітні порушення (зневоднювання, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія). Специфічних антидотів до фозиноприлу натрію та гідрохлоротіазиду не існує. При передозуванні препарату лікування повинно носити симптоматичний і підтримуючий характер, слід припинити прийом препарату, перевести хворого в горизонтальне положення, штучно викликати блювання і/або промити шлунок, а також провести корекцію водного балансу, балансу електролітів та усунути симптоми гіпотензії, введення плазмозамінників та ізотонічного розчину натрію хлориду. Фозиноприлнатрію погано виводиться з організму шляхом діалізу і перитонеального діалізу.
Особливості застосування.
Ангіо невротичний набряк. Повідомлялося про розвиток ангіо невротичного набрякув хворих у результаті застосування інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприлнатрію. При набряку язика, глотки або гортані може розвинутися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним результатом. У таких випадках необхідно швидко ввести підшкірно розчин адреналіну (1:1000) і вжити інших заходів невідкладної терапії. Хворі повинні припинити прийом препарату і негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і язиці, про спазмм'язів гортані або утруднене дихання.
Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Необхідно бути обережними при лікуванні хворих інгібіторами АПФ під час проведення активної десенсибілізуючої терапії.
Анафілактичні реакції під час діалізу через високо проникні мембрани. Повідомлялося про анафілактичні реакції у хворих, що застосовували інгібітори АПФ, під час гемодіалізу черезвисоко проникні мембрани, а також під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності з адсорбцією на декстрану сульфаті. У цих випадках слід розглянути можливість використання діализних мембран іншого типу або іншого медикаментозного лікування.
Нейтропенія та агранулоцит оз під час лікування інгібіторами АПФспостерігалися в рідких випадках і частіше у хворих з порушеною функцією нирок, особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія). Необхідно перевіряти концентрацію лейкоцитів у крові. Повідомлялося, що в поодиноких випадках тіазидні діуретики викликаютьагранулоцит оз і пригничення кісткового мозку.
Артеріальна гіпотензія. У рідких випадках у хворих з неускладненою формою артеріальної гіпертензії розвиток артеріальної гіпотензіїзв'язували з застосуванням препарату “Фозид 10”. Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ найбільш ймовірна у хворих після інтенсивного лікування діуретиками і/або обмеженого надходження солі при низько сольовоїдієті, або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензивна реакція неє протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів для гідратації організму.
У хворих на хронічну серцеву недостатність при наявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФможе викликати надлишковий антигіпертензивний ефект, що може призвести доолігурії або азотемії, а в поодиноких випадках - до гострої ниркової недостатності і летального результату. Тому при застосуванні препарату “Фозид 10” при хронічній серцевій недостатності необхідно уважно спостерігати захворими, особливо перші два тижні, а також при будь-якому збільшенні дози препарату.
Артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату “Фозид 10”. Артеріальний тиск максимально знижується на ранніх етапах лікування і стабілізується в межах одного або двох тижнів лікування. Антигіпертензивна дія гідрохлортіазиду може підсилюватися після симпатектомії.
Порушення функції печінки. Препарат слід застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки або при прогресуючому захворюванні печінки. Невеликі зміни балансу рідини або електролітів можуть привести до печінкової коми. При порушеній функції печінки концентрації фозиноприлу вплазмі крові можуть підвищуватися.
Порушення функції нирок. Препарат повинен застосовуватися з обережністю у хворих з важким порушенням нирок (кліренс креатині ну < 30мл/хв/1,73 м2). У хворих з артеріальною гіпертензією зі стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, а також без ознак захворювання ниркових судин під час лікування препаратом може підвищуватися рівень азоту сечовини крові і креатини ну сироватки. Ці ефекти звичайно оборотні і проходять після припинення лікування. Може бути необхідним зниження дози препарату.
Стеноз однієї або обох ниркових артерій неє протипоказанням для застосування препарату “Фозид 10” однак протягом першого місяця потрібен щотижневій контроль функції нирок, якщо ниркова недостатність зростатиме, лікування препаратом слід припинити. Подальше можна знову почати терапію препаратом, але в понижених дозах, або призначити кожний з компонентів препарату окремо.
Порушення електролітного балансу. Ознаками порушення електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабість, сонливість, млявість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабість, гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота і блювання. Гідрохлортіазид може викликатигіпокаліємію, гіпонатріємію і гіпохлоремічний алкалоз. У присутностіфозиноприлу натрію ризик гіпокаліємії зменшується. Сумарний ефект препарату“Фозид 10” може проявлятися в збільшенні або зменшенні концентрації іонів каліюв сироватці.
Дефіцит іонів хлору звичайно носить легкий характері, як правило, не вимагає лікування. У присутності гідрохлортіазиду знижується виведення іонів кальцію з організму, підвищується виведення іонів магнію ізсечею, що може призвести до гіпомагніємії. Необхідно періодично визначати концентрацію електролітів у сироватці крові.
Метаболічні порушення. Концентрація сечової кислоти вкрові може підвищуватися, а в деяких хворих, що приймають тіазидні диуретики, може розвинутися гострий напад подагри. У хворих на діабет може мінятися потреба в інсуліні, латентні форми цукрового діабету можуть переходити уманіфест ну форму на фоні застосування тіазидів. Підвищення концентрації холестерину і три гліцеридів було зв'язано з лікуванням ті азидними діуретиками.
Колагенози. Відомо, що в поодиноких випадкахтіазидні діуретики можуть активізувати перебіг системного червоного вовчака.
Застосування у педіатрії. Безпечність та ефективність препарату у дітей не вивчалась.
Літні хворі. Розбіжності в ефективності та безпеці при лікуванні препаратом хворих у віці 65 років істаріше, а також у молодих хворих не спостерігається. Однак особи похилого віку можуть буті більш чутливі до дії препарату.
Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або при виконанні робот, що потребують особливої уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При одночасному застосуванні з ацетил саліциловою кислотою, хлорталідоном, циметидином, дигоксином, метоклопрамідом, ніфедипіном, пропранолоном, пропантеліном або варфарином, біодоступність фозиноприлатуне змінюється.
Алкоголь, барбітурати і наркотичні речовини. Ортостатичнагіпотензія на фоні прийому гідрохлоротіазиду може підсилюватися.
Антациди (наприклад, алюмінію або магнію гідроксид, семитекон) можуть знижувати всмоктуваність препарату “Фозид 10”. Застосовувати зазначені препарати необхідно з інтервалом не менше 2 годин.
Пероральні антидіабетичні препарати та інсулін. Гідрохлоротіазидможе підвищувати концентрацію глюкози в крові. Може бути потрібне коректування доз пероральних антидіабетичних препаратів.
Препарати для лікування подагри. Може бути необхідним підвищення доз пробенециду або сульфінпіразону, застосовуваних для лікування подагри, оскільки гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислотив крові.
Солі кальцію. Гідрохлоротіазид може підвищувати концентрацію іонів кальцію в сироватці за рахунок зменшення виведення його з організму. При одночасному застосуванні з препаратом “Фозид 10” може бути необхідним зменшення дози препаратів кальцію.
Холестирамінова смола і колестипол можуть затримувати або знижувати всмоктування гідрохлоротіазиду. “Фозид 10” слід приймати за 1 годину до абочерез 4-6 годин після застосування зазначених препаратів.
Літій. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із солями літію концентрація літію у сироватці підвищується, щоможе спричинити літієву інтоксикацію.
Не стероїдні протизапальні засоби можуть знижувати діюгідрохлоротіазиду. Індометацин, ацетил саліцилова кислота можуть знижуватиантигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, особливо у хворих з низькореніновоюгіпертензією.
Калійзберігаючі діуретики ідомишки, що містять калій. Застосовувати “Фозид 10” одночасно з такими препаратами, якспіронолактон, амілорид, триамтерен та інші, а також з калієвими добавками, слід з обережністю, це дозволить уникнути ризику розвитку гіперкаліємії. Необхідно перевіряти концентрацію калію в сироватці крові через короткі проміжки часу.
Інші діуретики та антигіпертензивні препарати. Гідрохлоротіазидможе підсилювати дію адреноблокаторів або гангліоблокаторів. Можлива взаємодіягідрохлоротіазиду з діазоксидом.
Слід перевіряти концентрацію сечової кислоти в кровіі стежити за артеріальним тиском.
Препарати для премедикації і засобидля наркозуповинні застосовуватися з обережністю у хворих, що приймають “Фозид 10”. Гідрохлоротіазид може підсилювати специфічну дію недеполяризуючих міо релаксантів, аналгетиків і засобів для наркозу, або застосовуючих у хірургії (наприклад, тубо курарину хлориду). Може бути потрибним дози і водно-електролітного балансу. Фозиноприл натрію може підсилювати антигіпертензивну дію препаратів, що застосовуються для проведення загальної анестезії та аналгетиків.
Препарати, які знижують моторику травневого каналу, можуть посилити всмоктування гідрохлотротіазиду
Специфічну дію фозиноприлу посилюють іншіатигіпертензивні препарати, в тому числі b-адреноблокатори в офтальмологічних лікарських формах при значному системному всмоктуванні, послаблюють діюне стероїдних протизапальних засобів, що активують ренін-ангіотензинову систему, препарат є синергістом периферийних вазодилятаторів.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі 15-25 °С. Термін придатності 3 роки.
