- Международное название: Lamotrigine
- Фарм. группа: Противоэпилептические средства
- ATС-код: N03AX09
- Условие продажи: по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Епілактал
(Epilactal)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lamotriginе; 6-(2,3-дихлорфеніл)-1,2,4 тріазин-3,5-діамін;
основні фізико-хімічні властивості:
для дозування 25 мг: світло-жовті, діаметр 6 мм, круглі, пласкі таблетки з маркуванням 25;
для дозування 50 мг: світло-жовті, діаметр 8 мм, круглі, пласкі таблетки з маркуванням 50;
для дозування 100 мг: світло-жовті, діаметр 10 мм, круглі, пласкі таблетки з маркуванням 100;
для дозування 200 мг: світло-жовті, діаметр 12,5 мм, круглі, пласкі таблетки з маркуванням 200;
склад: 1 таблетка містить 25 мг, 50 мг, 100 мг або 200 мг ламотриджину;
допоміжні речовини: магнію карбонат важкий, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, магнію стеарат, барвник жовтий РВ-22867 (лактози моногідрат та заліза оксид жовтий).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Код АТС N03A X09.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.
Ламотриджин, похідне фенілтріазину - проти епілептичний засіб, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціал - залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів та пригніченням надлишкового вивільнення збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату (амін окислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).
Фармакокінетика.
Ламотриджин швидко та повністю абсорбується з кишечника без значного первинного метаболізму. Максимальні концентрації в плазмі досягаються приблизно через 2,5 години після перорального застосування. Після прийому їжі час до досягнення максимальної концентрації в плазмі збільшується, але біодоступність залишається незмінною. Фармакокінетика є лінійною при дозах до 450 мг (найвища протестована доза). Існує значне коливання рівноважної максимальної концентрації у різних осіб, проте у однієї особи концентрації вар’юються дуже мало.
Ламотриджин приблизно на 55% зв’язується з протеїнами плазми. Об’єм розподілу становить 0,92 - 1,22 л/кг.
Середній рівноважний кліренс у здорових дорослих становить 39±14мл/хв. Менш ніж 10% виводиться з сечею у незмінному вигляді. Лише приблизно 2% речовини виводиться з фекаліями. Системний кліренс та період напів виведення ламотриджину не залежать від дози. Середній період напів виведення у здорових дорослих становить 24 - 35 годин. В дослідженні пацієнтів із синдромом Жильбера середній кліренс знижувався на 32% порівняно зі здоровими суб’єктами з контрольної групи; проте ці величини перебувають у межах, визначених для загальної популяції.
Ламотриджин незначною мірою індукує свій власний метаболізм залежно від дози. Проте немає ознак того, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших проти епілептичних засобів, а дані свідчать про малу ймовірність виникнення взаємодії між ламотриджином та засобами, що метаболізуються ензимами цитохрому Р 450.
На період напіврозпаду ламотриджину істотно впливає супутня медикаментозна терапія. При застосуванні разом з ензимоіндукуючи ми засобами, такими, як карбамазепін або фенітоїн, середній період напів виведення ламотриджину зменшується приблизно до 14 годин, а при застосуванні разом з вальпроєвою кислотою середній період напіврозпаду ламотриджину збільшується в середньому до 70 годин.
Кліренс у перерахунку на кг маси тіла є вищим у дітей віком до 12 років, ніж у дорослих, причому найбільші величини визначаються у дітей до п’яти років.
Період напів виведення ламотриджину у дітей менший, ніж у дорослих: він становить приблизно 7 годин при застосуванні ламотриджину разом ензимоіндукуючи ми засобами, такими, як карбамазепін та фенітоїн, та збільшується в середньому до 45 - 50 годин при застосуванні разом з вальпроєвою кислотою.
Незважаючи на нестабільні величини кліренса, немає підстав для коригування дози ламотриджину у літніх пацієнтів.
Досвіду лікування ламотриджином пацієнтів з нирковою недостатністю немає.
Пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно зменшити дозування: пацієнтам з помірним ступенем печінкової недостатності (стадія В) – на 50%; пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності (стадія С) – на 75%.
Показання для застосування.
Епілепсія.
Епілепсія у дорослих та дітей віком старше 12 років (моно терапія або як додатковий засіб терапії епілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто).
Спосіб застосування та дози.
Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води.
Щоб забезпечити дотримання терапевтичної дози, слід стежити за вагою дитини та переглядати дозу при зміні ваги.
Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, для застосування у дітей та пацієнтів з печінковою недостатністю) не дорівнює числу цілих таблеток, у такому випадку доза для застосування має дорівнювати меншій кількості цілих таблеток.
У випадку відміни супутніх проти епілептичних препаратів для досягнення моно терапії ламотриджином або при додаванні інших проти епілептичних ліків до схем лікування, до яких входить ламотриджин, слід зважати на ефект, який це може виявляти на фармакокінетику ламотриджину.
Для мінімізації ризику висипу не слід перевищувати рекомендованої початкової дози та рекомендованого подальшого підвищення дози.
Дозування при моно терапії
Дорослі та діти старше 12 років
Початкова доза ламотриджину при моно терапії становить 25мг один раз на день протягом перших двох тижнів, наступна доза - 50 мг один раз на день протягом ще двох тижнів. Потім дозу слід підвищувати щонайбільш на 50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимальної реакції. Звичайна підтримуюча щоденна доза становить 100 - 200 мг, що застосовують один раз на день або розділивши на два прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаної реакції необхідно 500 мг/день ламотриджину.
Рекомендоване підвищення дози Епілакталу при моно терапії у дорослих та дітей старших 12 років Тижні 1 - 2 Тижні 3 - 4 Підтримуюча доза 25 мг (один раз на день) 50 мг (один раз на день) 100 - 200 мг (один раз на день або двома окремими дозами) Щоденну дозу можна підвищувати на 50 - 100 мг кожні 1-2 тижні, до досягнення оптимальної реакції
Діти віком від 2 до 12 років
Клінічних даних, які б могли послужити основою для рекомендацій дозування ламотриджину для моно терапії у дітей молодше 12 років, недостатньо.
Дозування при допоміжній терапії
Дорослі та діти старше 12 років
У пацієнтів, які застосовують вальпроєву кислоту разом з іншими проти епілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом двох тижнів, наступна доза - 25 мг один раз на день протягом двох тижнів. Потім дозу слід підвищувати щонайбільш на 25- 50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної реакції. Підтримуюча доза становить 100 -200 мг/день, що приймають один раз на день або розподіляють на два прийоми.
У пацієнтів, які застосовують ензимоіндукуючі проти епілептичні препарати, інші, ніж вальпроєва кислота, початкова доза ламотриджину становить 50 мг один раз на день протягом двох тижнів, наступна доза - 100 мг/день, розподілені на два прийоми, протягом двох тижнів. Потім дозу слід підвищувати щонайбільш на 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимальної реакції. Звичайна підтримуюча доза, як правило, становить 200 - 400 мг/день, розподілені на два прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаної реакції необхідно 700 мг/день ламотриджину.
У пацієнтів, які застосовують проти епілептичні препарати, інші, ніж вальпроєва кислота, взаємодія яких з ламотриджином на цей час невідома, слід застосовувати дози, що рекомендуються для ламотриджину з супутнім застосуванням вальпроєвої кислоти.
Рекомендоване підвищення дози Епілакталу у дорослих та дітей старше 12 років у комбінованій медикаментозній терапії Супутнє лікування Тижні 1 - 2 Тижні 3 - 4 Підтримуюча доза Пацієнти, яких лікують вальпроєвою кислотою разом з іншими проти епілептичними засобами або без них 12,5 мг (25 мг через день) 25 мг (один раз на день) 100 - 200 мг (один раз на день або розподілені на 2 прийоми) Дозу можна підвищувати на 25 - 50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального результату Пацієнти, яких лікують ензимоіндукуючи ми проти епілептичними засобами, іншими, ніж вальпроєва кислота* 50 мг (один раз на день) 100 мг (розподілені на 2 прийоми) 200 - 400 мг (розподілені на 2 прийоми) Дозу можна підвищувати на 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального результату
* Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.
Дітям до 12 років препарат рекомендований у іншому дозуванні.
Дозування у літніх пацієнтів
Для пацієнтів, старше 65 років, коригування дози не потребується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не має істотних відмінностей від молодших осіб. Проте у літніх людей слід дотримуватися обережності та проводити лікування під ретельним наглядом.
Дозування при печінковій недостатності
Початкову дозу, підвищення дози та підтримуючу дозу слід зменшувати на 50% у пацієнтів з помірною (Child-Pugh клас В) печінковою недостатністю та на 75% у пацієнтів з тяжкою (Child-Pugh клас С) печінковою недостатністю. Підвищення дози та підтримуючу дозу слід коригувати відповідно до клінічної реакції.
Побічна дія.
З боку шкірних покривів
Макулопапульозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела).
З боку шлунково-кишкового тракту
Нудота, блювання, діарея.
Порушення зору
Візуальні розлади, кон’юнктивіт.
Розлади нервової системи
Сонливість або безсоння, включаючи диплопію.
Психічні розлади
Дратівливість/агресія, тремор, збудженість, сплутаність свідомості та галюцинації.
Гематологічні розлади
Нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцит опенія, панцитопенія та дуже рідко – а пластична анемія та агранулоцит оз.
Порушення функції печінки
Підвищення результатів функціональних проб печінки, печінкова недостатність. Ці випадки здебільшого пов’язані з реакцією гіпер чутливості.
Ламотриджин може посилювати паркінсонічні симптоми у пацієнтів, які вже страждали на хворобу Паркінсона. Є також окремі повідомлення про екстра пірамідальні ефекти та хореоатетоз у пацієнтів, у яких вже була наявна ця патологія.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до ламотриджину або будь-якого іншого інгредієнта препарату.
Діти до 12 років.
Передозування.
Симптоми
Ністагм, атаксія, сплутаність свідомості та кома.
Лікування
Специфічного антидоту для ламотриджину не існує. У випадку передозування пацієнта слід госпіталізувати та призначити відповідну підтримуючу терапію. За показаннями слід зробити промивання шлунка.
Особливості застосування.
Існують повідомлення про небажані шкірні реакції, які, як правило, виникали протягом перших 8 тижнів після початку лікування ламотриджином. Більшість висипів є легкими та зникають без лікування. Проте є повідомлення про поодинокі, серйозні шкірні реакції, що потенційно загрожують життю, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела).
Частота виникнення серйозних шкірних реакцій у дорослих та дітей старше 12 років становить 1 на 1000. Ризик у дітей, молодше 12 років вище, ніж у дорослих. Наявні дані свідчать, що частота виникнення шкірних реакцій, що призвели до госпіталізації, у дітей віком до 12 років становить від 1 на 300 до 1 на 100 дітей, які отримували лікування.
У дітей початкові ознаки шкірної реакції можуть бути помилково сприйняті за інфекцію; лікареві слід зважати на можливість виникнення у дитини реакції на лікарський засіб, якщо симптоми висипу та гарячки розвиваються протягом перших восьми тижнів терапії.
Ризик шкірної реакції ймовірно тісно пов’язаний з:
високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованого підвищення дози при терапії ламотриджином;
супутнім застосуванням вальпроєвої кислоти.
Усім пацієнтам (дорослим та дітям), у яких розвинулася шкірна реакція, слід швидко провести оцінку стану здоров’я та негайно відмінити ламотриджин, за винятком тих випадків, коли шкірна реакція, безсумнівно, не пов’язана з лікарським засобом.
Також є повідомлення про висип як складову синдрому гіпер чутливості, який супроводжується різноманітними симптомами, що включають гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, відхилення в аналізі крові та дисфункцію печінки. Синдром проявляє широкий спектр клінічних ускладнень та, у поодиноких випадках, може призвести до дисемінованого внутрішньо судинного зсідання крові та порушень функцій багатьох органів. Ранні прояви гіпер чутливості (наприклад, лихоманка, лимфаденопатія) можуть виникати навіть без висипу. Пацієнтів слід попереджати, що вони мають негайно звертатися до лікаря, якщо в них виникають небажані симптоми. Якщо альтернативну етіологію встановити не можливо, терапію ламотриджином слід припинити.
Як і з іншими проти епілептичними засобами, раптова відміна ламотриджину може спровокувати рикошетні напади. Якщо з міркування безпеки не потребується раптової різкої відміни, дозу препарату слід поступово зменшувати протягом 2 тижнів.
Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, отже, існує можливість впливу на метаболізм фолієвої кислоти та її похідних, особливо при довгостроковій терапії. Проте під час клінічних випробувань ламотриджин не впливав на концентрацію гемоглобіну, середній об’єм еритроцитів або концентрацію фолатів у плазмі або червоних клітинах крові.
Зважаючи на недостатні дані щодо застосування ламотриджину у пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, його слід з обережністю застосовувати у таких пацієнтів, особливо тому, що не слід виключати накопичення метаболітів глюкуроніду.
Вагітність і лактація
Вагітність
Категорія С. Даних щодо застосування ламотриджину під час вагітності у жінок недостатньо для оцінки безпеки його застосування.. Ламотриджин не слід застосовувати у вагітних жінок, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, потенційна користь лікування для матері переважає будь-який можливий ризик для плода.
Лактація
Існує обмежена інформація щодо застосування ламотриджину під час лактації. Попередні дані вказують на те, що ламотриджин потрапляє в грудне молоко у концентраціях близько 40 - 60% від концентрацій у плазмі. У невеликої кількості немовлят, яких годували груддю, концентрація ламотриджину у плазмі сягала рівнів, при яких можуть виникати фармакологічні ефекти. Під час застосування цього препарату слід уникати годування груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами
Оскільки реакція на проти епілептичні препарати дуже індивідуальна, пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, чи можуть вони керувати транспортними засобами або працювати з машинами і механізмами під час лікування цим препаратом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При супутньому застосуванні з ламотриджином проти епілептичні речовини, що індукують ензими, які метаболізують ліки (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), можуть підсилювати метаболізм ламотриджину та зменшувати його період напів виведення, внаслідок чого можуть бути необхідні вищі дози ламотриджину. Вальпроєва кислота та її солі метаболізуються тими ж самими ензимами печінки, що й ламотриджин, і, таким чином, знижують метаболізм ламотриджину і збільшують середній період напіввидення ламотриджину майже у два рази.
Немає підтверджень, що ламотриджин має клінічно значущий вплив на фармакокінетику інших лікарських засобів. Ламотриджин може індукувати свій власний метаболізм, але цей ефект слабкий, отже малоймовірно, щоб він мав клінічну значущість.
Контрольовані клінічні дослідження не показали, що ламотриджин впливає на концентрації інших протиепілептичнх препаратів, що застосовуються у супутній терапії.
Є повідомлення про реакції з боку центральної нервової системи, включаючи головний біль, запаморочення, нудоту, нечіткий зір, диплопію та атаксію у пацієнтів, які застосовували карбамазепін після початку прийому ламотриджину. Ці реакції, як правило, зникали після зниження дози карбамазепіну.
У клінічному дослідженні за участю жінок, які застосовували пероральні контрацептиви, ламотриджин не впливав на концентрації етинілест радіола або левоноргестрела в плазмі. Проте, як і з введенням будь-якої іншої довго тривалої терапії, при застосуванні ламотриджиуа у жінок, які застосовують пероральні контрацептиви, пацієнтку слід проінструктувати, щоб вона повідомляла своєму лікарю про будь-які зміни у менструальному циклі і характері менструальних виділень.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі нижче 30°С .
Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску.
За рецептом.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери (по 10 таблеток) у картонній коробці.
Заявник.
Фармацевтичний завод „Польфарма” С. А., Польща/
Pharmaceutical Works “Polpharma” S.A., Poland.
Адреса.
Вул. Пельплиньска, 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща / 19 Pelplinska street, 83-200 Starogard Gdanski, Poland.
