- Международное название: Paroxetine
- Фарм. группа: Антидепрессанты
- ATС-код: N06AB05
- Условие продажи: по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛЮКСОТИЛ
(LUXOTIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: paroxetine; (3S,4R)-3-[[(1,3-бензодіоксол-5-іл) окси]метил]-4-(4-фторфеніл) піперидин;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 20 мг: білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, опуклі та з маркуванням “PX20” на одному боці; з рискою – на іншому;
таблетки по 40 мг: білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, опуклі та з маркуванням “РХ 40” на одному боці; з двома перпендикулярно пересічними рисками – на іншому;
склад: 1 таблетка містить 22,2 мг або 44,4 мг пароксетину гідро хлориду безводного, що відповідає 20 мг або 40 мг пароксетину;
допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, коповідон, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза 5cps, тальк мікронізований, титану діоксид (Е 171).
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A B05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діючою речовиною препарату Люксотил є пароксетин – потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлені специфічним гальмуванням захоплення 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку. За своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.
Пароксетин має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами; на відміну від трициклічних антидепресантів має незначну спорідненість з ?1-, ?2- і ?-адренорецепторами, допаміновими (D2-), 5-НТ1- і 5-НТ2- та гістаміновими (Н1-) рецепторами. Пароксетин не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу.
Пароксетин не змінює діяльність серцево-судинної системи та не спричиняє клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.
Пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину.
Фармакокінетика. Після перорального введення пароксетин швидко всмоктується і зазнає перетворення в печінці.
Основними метаболітами пароксетину є полярні й кон'юговані продукти окиснення і метилювання, які швидко виводяться з організму.
Приблизно 64% від введеної дози препарату виводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2%. Приблизно 36% від введеної дози пароксетину виводиться разом з фекаліями, найшвидше – через жовчні шляхи у вигляді метаболітів.
Виведення метаболітів пароксетину здійснюється за два етапи – спочатку через метаболізм першого проходження через печінку, а потім шляхом системного виведення препарату.
Період напів виведення коливається, але в середньому становить приблизно 1 добу.
Постійна концентрація в крові досягається через 7 - 14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється.
Завдяки розпаду в печінці кількість препарату, що циркулює в крові, менша за ту, яка всмокталась у шлунково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації препарату в плазмі крові й зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Проте така не лінійність здебільшого не значна і спостерігається тільки у пацієнтів, у яких при введенні низьких доз досягається невелика концентрація препарату в плазмі крові.
Пароксетин широко розподіляється в тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на те, що в плазмі крові залишається лише 1% від введеної дози.
При введенні у терапевтичних концентраціях приблизно 95% препарату зв’язується з білками плазми крові.
В експериментах на тваринах показано, що пароксетин у невеликій кількості здатний потрапляти в грудне молоко і проникати через плаценту.
У людей літнього віку і хворих з нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових людей середнього віку.
Показання для застосування. Депресія будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію на тлі стану тривоги. Обсесивно-компульсивні розлади. Панічні розлади із супутньою агорафобією або без неї. Соціальні фобії.
Спосіб застосування та дози.
Депресія. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг на добу.
Як і для інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно підбирати індивідуально протягом перших 2 - 3 тижнів лікування, а потім коригувати залежно від клінічних проявів.
Обсесивно-компульсивні розлади. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно починати з введення дози 20 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг на добу. У деяких хворих покращання стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.
Панічні розлади. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно починати з введення дози 10 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг залежно від відповідної реакції. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.
Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з нижчих доз препарату.
Соціальні фобії. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від вираженості реакції на лікування аж до 50 мг на добу.
Загальні рекомендації
Люксотил рекомендується приймати один раз на день вранці під час їди. Таблетку необхідно ковтати, не розжовуючи.
Лікування хворих із депресією або обсесивно-компульсивним розладом має бути досить тривалим, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період при депресії та нав’язливих і компульсивних станах може тривати протягом декількох місяців, а при панічних станах – навіть довше. Лікування слід продовжувати щонайменше протягом 3 місяців (зазвичай 6 місяців) після досягнення клінічного ефекту.
Люди літнього віку: у людей літнього віку спостерігається підвищення концентрації Люксотилу в плазмі крові, проте воно не виходить за межі діапазону концентрацій у молодих людей.
Лікування починають із застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу.
Діти: застосовувати Люксотил для лікування дітей та підлітків віком до 18 років не рекомендується, оскільки безпечність і ефективність цього препарату для дітей не встановлена.
Ниркова та печінкова недостатність: у хворих з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну – менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.
Відміна препарату: як і при застосуванні інших психотропних засобів, слід уникати раптової відміни препарату. Добову дозу необхідно знижувати на 10 мг щотижня. Після досягнення дози 20 мг на добу препарат приймають у цій дозі ще протягом тижня перед повною відміною. У разі появи симптомів відміни при зниженні дози або після відміни терапії, необхідно вирішити питання про поновлення лікування в попередній дозі. Пізніше можна продовжувати знижувати дозу препарату, однак більш поступово.
Побічна дія.
З боку крові: тромбоцит опенія, екхімоз, пурпура.
З боку нервової системи: часто – безсоння, ажитація/дисфорія, запаморочення, парестезія, сонливість, тремор, астенія, статеві розлади (розлади еякуляції, знижене лібідо, імпотенція, аноргазмія), сухість у роті, схильність до перспірації, головний біль, вертиго; рідко – нейролептичний злоякісний синдром, гіперпролактинемія, галактореєподібні синдроми, артеріальна гіпертензія; у поодиноких випадках – екстра пірамідні симптоми, сплутаність свідомості, судоми.
З боку органів зору і слуху: мідріаз, відкритокутова глаукома; дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, поступальна гіпотонічна дилатація судин, синусна тахікардія.
З боку органів дихання: пневмофіброз (надзвичайно рідко).
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, запор, зменшення апетиту, здуття живота.
З боку печінки: тимчасове збільшення кількості печінкових ферментів; у поодиноких випадках – розлади функції печінки (гепатит, іноді супроводжуваний жовтухою, або печінкова недостатність).
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипи, кропив’янка, фото чутливість; у поодиноких випадках – вузликова еритема, набряк Квінке.
З боку нирок і сечового міхура: затримка сечі, набряки периферичні або під очима, гіпонатріємія.
Інші: збільшення маси тіла.
Якщо виявлені порушення функції печінки, лікування необхідно припинити.
Протипоказання. Підвищена чутливість до пароксетину або будь-якого іншого інгредієнта препарату.
Люксотил не слід призначати одночасно з інгібіторами моноаміно оксидази (МАО) та раніше, ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО.
Не слід застосовувати інгібітори МАО раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування Люксотилом.
Люксотил не можна призначати у поєднанні з тіоридазином, оскільки як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі. Призначення тіоридазину може спричинити подовження інтервалу QT та внаслідок цього розвиток тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад, torsades de pointes) та раптової смерті.
Дитячий вік до 18 років.
Передозування.
Симптоми: нудота, блювання, тремор, розширення зіниць, сухість у роті, дратівливість.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля по 20 - 30 г кожні 4 - 6 год після передозування. Лікування гострої інтоксикації повинно включати загальні симптоматичні та підтримуючі заходи (прочищення дихальних шляхів, контроль неврологічної симптоматики, серцевої функції та основних показників стану організму до їх стабілізації). Специфічний антидот не відомий.
Особливості застосування. Застосування препарату у поєднанні з А-селективними інгібіторами МАО не бажане і дозволяється лише у разі крайньої необхідності. При одночасному прийомі цих обох препаратів необхідно вжити запобіжних заходів (ретельний нагляд за хворими, початок лікування мінімальними дозами, госпіталізація на початку одночасного застосування препаратів).
Щодо В-селективних інгібіторів МАО (селегілін), то при прийомі рекомендованих доз пароксетину та селегіліну ризик виникнення серотонінергічного синдрому менший, ніж у разі прийому неселективних та А-селективних інгібіторів МАО.
Під час лікування депресії існує підвищений ризик самогубства, особливо на початку лікування, оскільки клінічне покращання з’являється через певний час: як і у всіх антидепресантів, повний терапевтичний ефект може не проявлятися до кінця 3 – 4-го тижня. Тому на початку лікування необхідний ретельний нагляд за хворими.
Слід уникати раптового припинення лікування Люксотилом, оскільки це може призвести до реакції відміни: запаморочення, сенсорні порушення (парестезія), порушення сну, головний біль, нудота, тривога та підвищення потовиділення.
У деяких хворих спостерігався серотонінергічний синдром, який може становити загрозу для життя. У такому разі слід припинити прийом препарату і вжити підтримуючих заходів.
Пацієнтам з маніями в анамнезі Люксотил, як і інші антидепресанти, слід призначати з обережністю. Можуть виникнути психози та зміна настрою з переходом до маніакальної форми. Це може зумовити припинення лікування.
Пацієнтам, хворим на епілепсію, а також тим, хто має в анамнезі напади або симптоми, що передують епілепсії, Люксотил слід приймати з обережністю. У разі прояву епілепсії або загострення нападів слід припинити застосування препарату.
У разі тяжкого погіршення функції нирок/печінки слід зменшити рекомендовану дозу. У разі стійкого підвищення рівня печінкових ферментів слід розглянути можливість припинення застосування Люксотилу. Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями слід призначати препарат з обережністю.
У поодиноких випадках Люксотил спричиняє мідріаз, і тому його слід з обережністю призначати пацієнтам із закрито кутовою глаукомою.
Існує лише обмежений досвід поєднання Люксотилу з електроконвульсивною терапією.
Повідомлялося про випадки розвитку гіпонатріємії, переважно у хворих літнього віку. Після припинення застосування Люксотилу ознаки гіпонатріємії здебільшого минали.
Внаслідок гальмування поглинання серотоніну тромбоцитами селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну зумовлюють підвищену схильність до кровотеч. Тому слід з обережністю призначати Люксотил пацієнтам із кровотечами в анамнезі, а також пацієнтам, які поєднують препарат з лікарськими засобами, що підвищують ризик кровотечі, включно з антикоагулянтами та препаратами, які впливають на функцію тромбоцитів (не стероїдні протизапальні засоби, ацетил саліцилова кислота, тиклопідин, дипіридамол), оскільки ці препарати можуть взаємодіяти з пароксетином.
З обережністю препарат призначають пацієнтам, яким проводиться нейролептична терапія, оскільки були повідомлення про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому.
Під час лікування препаратом слід уникати вживання алкоголю.
Препарати, що впливають на центральну нервову систему слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких відомі випадки зловживання лікарськими засобами, оскільки поведінку таких хворих тяжко передбачити.
Люксотил, прийнятий вранці, не впливає негативно на якість або тривалість сну. Крім того, у хворих з відповідною реакцією на лікування Люксотилом спостерігається поліпшення сну.
При сумісному застосуванні короткодіючих гіпнотичних засобів разом із антидепресантами не відмічались додаткові побічні реакції.
Люксотил протягом перших декількох тижнів застосування призводить до ефективного покращання стану при депресії і зникнення суїцидальних намірів.
Люксотил запобігає загостренню захворювання і ризику повторного виникнення симптомів депресії.
Застосування Люксотилу в комплексі з препаратами, що впливають на когнітивні функції та поведінку, призводить до суттєвого посилення необхідного ефекту порівняно з лікуванням тільки цими препаратами.
Застосування Люксотилу дозволяло також ефективно запобігати появі рецидивів панічного стану.
Вагітність і годування груддю. У період вагітності безпека застосування цього препарату не була доведена, тому його не слід застосовувати в період вагітності або годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Досвід застосування Люксотилу в клінічній практиці показав, що цей препарат не впливає на когнітивні або психомоторні реакції. Проте, як і у разі застосування інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами під час лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом їжі та антацидні засоби не впливають на всмоктування і фармакокінетичні параметри препарату.
Люксотил не сумісний з інгібіторами МАО.
При одночасному застосуванні з пароксетином збільшується концентрація в плазмі крові проциклідину. Тому в разі виникнення антихолінергічних ефектів слід зменшити дозу проциклідину.
Протягом терапії пароксетином слід утримуватися від вживання алкоголю через посилення токсичного ефекту останнього.
У зв’язку з інгібуванням пароксетином цитохрому Р450 можливе посилення ефектів барбітуратів, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, фенотіазинових нейролептиків та анти аритмічних препаратів класу 1С (флекаїнід, енкаїнід, пропафенон), метопрололу і підвищення ризику розвитку побічних ефектів цих лікарських засобів.
При одночасному застосуванні з препаратами, що інгібують ферменти печінки, може знадобитися зниження дози препарату.
Люксотил може збільшувати час кровотечі на тлі застосування варфарину при незміненому рівні протромбі нового часу. При одночасному застосуванні з ати пічними антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, не стероїдними протизапальними засобами (в тому числі ацетил саліциловою кислотою) рекомендується бути обережними через можливі порушення зсідання крові.
Одночасне застосування з серотонінергічними препаратами (трамадол, суматриптан) може призвести до посилення серотонінергічного ефекту (його симптомами можуть бути дисфорія, сплутаність свідомості, перспірація, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, тахікардія, тремор, нудота, діарея). Відмічено взаємне посилення дії триптофану, препаратів літію і пароксетину.
При одночасному застосуванні Люксотилу з фенітоїном та іншими проти епілептичними препаратами можливе зростання частоти побічних ефектів.
Поєднання Люксотилу з циметидином може підвищувати концентрацію пароксетину в плазмі крові через гальмування циметидином CYP-опосередкованого метаболізму пароксетину. У такому разі слід зменшити дозу препарату.
У разі одночасного застосування Люксотилу з препаратами на основі лікарських трав, що містять звіробій звичайний (Hypericum perforatum), зростає ризик виникнення побічних ефектів.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30° С. Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери (2 ? 10) у картонній коробці.
Виробник. Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.
Адреса. Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.
