- Международное название: Methadone
- Фарм. группа: Средства, применяемые при аддиктивных расстройствах
- ATС-код: N07BC02
- Условие продажи: по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕТАДИКT®
(METHADDICT®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: methadone; (RS)-6-диметил аміно-4,4-дифернілгептан-3-один гідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з розподільчою рискою з одного боку та відбитком (“10” – для таблеток 10 мг та “40” – для таблеток 40 мг) - з іншого;
склад: 1 таблетка містить метадону гідро хлориду 10 мг або 40 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, цукор пресований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на нервову систему. Засоби, що застосовуються при адитивних розладах. Код АТС N07В С 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Метадону гідро хлорид діє як антагоніст опіатних рецепторів у центральній нервовій системі. Опіати діють як інгібуючі модулятори синаптичної трансмісії у центральній нервовій системі та мезентеріальному сплетінні. Незважаючи на структурні відмінності від морфіну та морфіноподібних опіатів, дія метадону гідро хлориду на опіатні рецептори є подібною до морфіну. Обидві ці речовини є антагоністами m- та k- рецепторів. Хоча справжнє місце реалізації фізіологічних ефектів опіатів не з’ясовано, стимуляція опіатних рецепторів значно пригнічує нейротрансмітерні процеси.
Клінічні ефекти метадону гідро хлориду при лікуванні залежності від опіатів/опіоїдів грунтуються на двох механізмах. З одного боку, метадону гідро хлорид як синтетичний опіоїдний агоніст спричиняє морфіноподібні ефекти, які гальмують прояви симптомів абстиненції в осіб із залежністю від опіатів/опіоїдів. З іншого – тривале пероральне приймання метадону може (залежно від дози та тривалості застосування) спричинити розвиток толерантності, що призводить до блокади ефектів парентерально введених опіатів, зокрема суб’єктивного відчуття ейфорії.
Початок дії метадону гідро хлориду відмічається через 30 - 60 хв після перорального прийому. Тривалість дії становить 6 - 8 год і може сягати 22 - 48 год у пацієнтів з фізичною залежністю та у пацієнтів, які періодично приймають метадону гідро хлорид.
Фармакокінетика. Всмоктування після перорального приймання дуже високе (92%), а розподіл – швидкий. Препарат біотрансформується переважно в печінці, де метадону гідро хлорид підлягає N-деметилюванню. Нині ідентифіковані 32 метаболіти, але тільки 2% введеної дози виявляються у вигляді двох фармакологічно активних метаболітів.
Метадону гідро хлорид та його метаболіти підлягають виведенню нирками та з жовчю. При застосуванні великих доз (понад 160 мг) основним шляхом виведення є ниркова елімінація; приблизно 60% метадону гідро хлориду при цьому виділяється у незміненому вигляді. Ниркова елімінація дуже залежить від рівня рН та зростає при зниженні рН сечі. Приблизно 10 - 45% введеної дози виділяється з жовчю. Метаболіти також ідентифіковано у поті.
Метадону гідро хлорид не підлягає діалізу. Однак, оскільки у випадках анурії виділення відбувається виключно з фекаліями, ризик кумуляції відсутній. Тривале виведення може бути пояснено високим рівнем зв’язування з тканинами організму.
Період напів виведення становить 13 - 47 год.
Показання для застосування. Як компонент комплексної замісної терапії при лікуванні опіатної залежності у програмах швидкої детоксикації або при довготривалій підтримуючій терапії.
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовується тільки у спеціалізованих закладах та повинен призначатися лікарем-фахівецем, який має досвід терапії наркозалежності.
Хворі, які приймають Метадикт®, повинні перебувати під ретельним спостереженням і одержувати належну психологічну і соціальну підтримку.
Детоксикацію із застосуванням Метадикту® проводять з поступовим зменшенням дози не більше 180 днів. Звичайна доза, що становить для дорослих 20 - 40 мг перорально 1 раз на добу, є достатньою для купірування симптомів відміни. Залежно від реакції хворого, доза знижується з інтервалом 1 - 2 дні.
При застосуванні Метадикту® з метою купірування виражених ознак синдрому відміни, рекомендовані схеми прийому можуть варіювати залежно від клінічного стану хворого. Зазвичай початкова доза Метадикту® становить 20 мг для дорослих, що досить для пригнічення синдрому відміни. Якщо ж цього недостатньо, доза може бути збільшена. Якщо в хворого є фізична залежність від високих доз, може знадобитися перевищення цього рівня. Для дорослих доза в 40 мг на добу (за один прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою. Стабілізація може тривати 2 - 3 дні, після чого дозу Метадикту® поступово знижують. Величина, на яку зменшується доза Метадикту®, підбирається індивідуально для кожного хворого. Залежно від реакції хворого доза знижується з інтервалом в один чи два дні. У будь-якому випадку доза завжди повинна бути достатньою для того, щоб симптоми відміни не перевищували прийнятного рівня. У госпіталізованих хворих зниження дози на 20% на добу добре переноситься і спричиняє незначний дискомфорт. У хворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше. Якщо Метадикт® застосовується для лікування герої нової залежності більше 180 днів, таке лікування зветься підтримуючою терапією, незважаючи на те, що кінцевою метою лікування є повне виліковування від наркотичної залежності.
Підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів гострої інтоксикації. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів. Якщо дорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза йому/їй може становити 20 мг та через 4 або 8 годин ще 20 мг або 40 мг Метадикту® одноразово. Якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. Хворий повинен перебувати під спостереженням, і з появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату. Згодом доза повинна підбиратися індивідуально в межах до 80 мг на добу з урахуванням переносимості та потреби. У більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг на добу.
Максимальна добова доза для дорослих становить 120 мг на добу.
Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози Метадикту® повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку синдрому відміни (як правило, нижче 80 мг на добу). На пізніших термінах може знадобитися підвищення дози на 10 - 20 мг або дозу поділяють на два прийоми.
Перед застосуванням таблетку Метадикту® слід повністю розчинити у рідині (наприклад, в апельсиновому соку). Одержаний розчин слід негайно випити.
Побічна дія. Відміна героїну. У початковій стадії підтримуючої терапії із застосуванням Метадикту® хворі перестають одержувати героїн, внаслідок чого виникають типові ознаки синдрому відміни. Їх варто відрізняти від побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням Метадикту®. Найбільш характерні такі ознаки синдрому відміни (як героїну, так і інших опіатів): підвищене сльозовиділення, ринорея, чхання, позіхання, посилене потовиділення, підвищення температури, „гусяча” шкіра, відчуття жару та холоду, що змінюють один одного, занепокоєння, дратівливість, слабкість, депресія, розширені зіниці, тремор, тахікардія, шлункові коліки, болючі відчуття, мимовільні посмикування м’язів, анорексія, нудота, діарея, спазми кишечника, зниження маси тіла.
Початкова доза. Необхідно приділити особливу увагу індивідуальному підбору початкової дози. Занадто високі дози в початковому періоді можуть спричиняти побічні явища.
Основна небезпека при застосуванні Метадикту® полягає в пригніченні дихання та артеріальній гіпотензії. При застосуванні Метадикту® може трапитися зупинка серця/ дихання, шок. Зареєстровано летальні випадки.
Найчастіше спостерігаються такі побічні реакції: запаморочення, седативний ефект, нудота, блювання, посилене потовиділення. У таких випадках можливе зниження дози Метадикту®.
Інші побічні реакції, що реєструються при застосуванні Метадикту®: загальні реакції – астенія, слабкість, набряклість, головний біль, гіпокаліємія, гіпомагніємія, втрата маси тіла, набряк легень; з боку серцево-судинної системи – аритмія, брадикардія, екстрасистоли, тахікардія, мерехтіння і тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, кардіоміопатія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, флебіт; з боку травної системи – біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, запор, сухість у роті, глосит; з боку нервової системи – збудженість, сплутаність свідомості, судомні напади, порушення орієнтування, дисфорія, ейфорія, безсоння.
В опіатних наркоманів із хронічним гепатитом описана тимчасова тромбоцит опенія.
Крім цього, можливе виникнення – порушень зору, антидіуретичний ефект, аменорея, затримка сечі, зниження лібідо і потенції.
Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки. При тривалій підтримуючій метадоновій терапії відзначається поступове ослаблення побічних явищ протягом кількох тижнів, хоча при цьому залишаються такі побічні явища, як підвищене потовиділення та запор.
Метадикт є агоністом m-рецепторів опіатів. Тому при застосуванні препарату може розвинутися залежність такого ж типу, як і при застосуванні морфіну.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; будь-які стани, при яких узагалі протипоказані опіати, наприклад пригнічення дихання (за відсутності необхідного реанімаційного устаткування), в період загострення бронхіальної астми, при накопиченні в крові надлишку СО2.
Метадикт® не слід застосовувати при діареї, асоційованій з псевдомембранозним колітом, спричинений цефалоспоринами, лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами, а також хворим, у яких діарея розвинулася внаслідок отруєння доти, поки токсичні речовини не будуть виведені зі шлунково-кишкового тракту.
Метадикт® протипоказаний для лікування наркоманів, залежних від слабких опіатів (петидин, кодеїн).
Дитячий вік до 18 років.
Передозування. Симптоми передозування можуть проявлятися, особливо в осіб без відповідного потенціалу толерантності (практично у всіх дітей), навіть при застосуванні доз, нижчих за стандартні при замісній терапії.
Ці прояви можливі при прийомі приблизно 1 мг метадону гідро хлориду у дітей до 5 років, приблизно 3 мг – у дітей старшого віку та приблизно 20 мг – у дорослих без толернатності до опіоїдів.
Передозування характеризується респіраторною депресією (зниженням частоти дихання та/або об’єму повітря, яке видихається та вдихається, диханням Чейн-Стокса, ціанозом), надмірною сонливістю з тенденцією до порушення свідомості та розвитку коми, міозом, розслабленням скелетних м’язів, липкою шкірою та, іноді, брадикардією.
Лікування.
Необхідне вжити невідкладних медичних, а при потребі – і реанімаційних заходів (зокрема, інтубації та штучного дихання). Рекомендується введення 0,4 - 2 мг налоксону; за необхідності, введення повторити через 2 - 3 хв.
Метадону гідро хлорид має тривалий ефект щодо пригнічення дихання (36 - 48 год), у той же час як антагоністи опіатів мають значно коротшу дію (1 - 3 год). Таким чином, при досягненні ефекту від введення антагоністів опіатів необхідно забезпечити їх повторні ін’єкції. Також можуть бути необхідні засоби, спрямовані на профілактику переохолодження організму та забезпечення об’єму циркулюючої рідини.
При розвитку токсичних ефектів після перорального прийому промивання шлунка слід застосовувати тільки після введення антагоністів опіатів. Запобігання порушенням дихання шляхом інтубації особливо важливе і при застосуванні промивання шлунка, і перед введенням антагоністів опіатів (може бути спричинено блювання). При лікуванні передозування не слід застосовувати алкоголь, барбітурати, бемегрид, фенотіазини та скополамін.
Метадону гідро хлорид не піддається діалізу.
Особливості застосування. Особливо ретельний медичний контроль необхідний при гіпотензії, асоційованій з гіповолемією, холепатії, гіпертрофії простати та утворення залишкової сечі, феохромоцитомі, при помірних та тяжких порушеннях дихального центру та дихальної функції, при відомому або очікуваному подовженні інтервалу QT або порушенні балансу електролітів, особливо гіпокаліємії, клінічно вираженій брадикардії та лікуванні анти аритмічними засобами класів І та ІІІ.
У пацієнтів, у яких потенційна користь від застосування Метадикту® перевищує ризик розвитку тахікардії, слід здійснювати ЕКГ-котроль діяльності серця перед початком лікування та через 2 тижні лікування з метою виявлення та кількісної оцінки впливу метадону гідро хлориду на інтервал QT. Аналогічно, ЕКГ-контроль слід проводити перед підвищенням дози.
З обережністю препарат призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, хронічною обструктивною патологією легенів, проявами “легеневого серця”, з існуючими порушеннями функції дихання, з гіпоксією або гіперкапнією. У цих пацієнтів застосування навіть стандартних терапевтичних доз може призвести до пригнічення дихальної функції, при цьому резистентність дихальних шляхів підвищується, що може спричинити зупинку дихання. У пацієнтів, схильних до атопічних реакцій, можуть спостерігатися посилення проявів бронхіальної астми, шкірні висипання та еозинофілі я.
Властивість наркотиків спричиняти пригнічення дихання та їх здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини може значною мірою проявлятися за наявності попереднього підвищення внутрішньо черепного тиску. Тому у таких пацієнтів цей препарат слід застосовувати дуже обережно.
Тривале застосування Метадикту® може спричинити залежність.
Лікування Мета диктом®, як і іншими агоністами m-рецепторів, може маскувати діагноз або клінічний перебіг захворювання у пацієнтів з гострим абдомінальним больовим синдромом.
Лікар повинен регулярно робити аналіз сечі (загалом 2 рази на місць, непомітно для пацієнта) з метою виявлення будь-якого додаткового споживання наркотичних речовин.
Педіатрія.
Достатні клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей до 18 років відсутні.
Вагітність та період лактації.
Препарат проходить через плаценту. Прийом препарату за 2 - 3 години до пологів може призвести до пригнічення дихання немовляти, особливо при застосуванні високих доз.
При проведенні замісної терапії у вагітних жінок не слід перевищувати максимальну добову дозу – 20 мг метадону гідро хлориду. Замісну терапію необхідно поступово відмінити перед пологами. Якщо це неможливо, новонародженого слід помістити у відповідне педіатричне відділення інтенсивної терапії, оскільки лікування препаратом може сприяти розвитку звикання та залежності у новонародженого і, відповідно, симптомів абстиненції, що потребує спеціальної терапії.
Метадону гідро хлорид проникає у грудне молоко. Рішення про можливість годування груддю має приймати лікар в кожному окремому випадку. Безпосередній ризик впливу метадону гідро хлориду для немовлят не виявлений.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складною технікою.
Застосування препарату може знизити реакцію та здатність до концентрації уваги. Пацієнтам, які приймають Метадикт®, рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами або праці з іншими складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Метадикт® варто застосовувати з обережністю хворим, яким призначено одночасно інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії, фенотіазини, інші транквілізатори, седативні і снодійні препарати, трициклічні антидепресанти та інші препарати, які пригнічують діяльність центральної нервової системи, включаючи алкоголь, тому що таке поєднання може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого седативного ефекту і навіть коми.
Між прийманням бупренорфіну та метадону гідро хлориду повинно пройти не менше 20 год.
Антигіпертензивні засоби, зокрема клонідин, празозин, резерпін та урапідил, можуть посилювати ефект метадону гідро хлориду.
Засоби, що впливають на біотрансформацію в печінці шляхом дії на систему цитохрому Р450 (зокрема, циметидин, протигрибкові засоби, анти аритмічні засоби, контрацептиви), можуть підвищувати концентрації метадону гідро хлориду в плазмі або подовжувати термін його дії.
Засоби, що впливають на біотрансформацію в печінці шляхом пригнічення активності ферментів (зокрема, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин) можуть знижувати концентрації метадону гідро хлориду в плазмі та сприяти розвитку симптомів абстиненції.
Застосування інгібіторів МАО-В необхідно припинити не менше, ніж за 14 днів перед початком замісної терапії. Інакше це може призвести до розвитку загрозливого для життя пригнічу вального або збуджувального ефектів на центральну нервову систему, дихання та кровообіг.
Можливість розвитку зазначеної взаємодії залежить від індивідуальної реакції пацієнта, толерантності до опіатів та загального стану здоров’я. Не всі вищезазначені реакції спостерігалися при застосуванні метадону гідро хлориду, але теоретично жодну з них неможливо виключити.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Таблетки по 10 мг: по 50 або по 100 таблеток в упаковці; 10 таблеток у блістері; по 5 (5 ? 10) або 10 (10 ? 10) блістерів у картонній коробці.
Таблетки по 40 мг: по 50 таблеток в упаковці; 10 таблеток у блістері; по 5 (5 ? 10) блістерів у картонній коробці; по 75 таблеток в упаковці; 15 таблеток у блістері; по 5 (5 ? 15) блістерів у картонній коробці.
Виробник. “Салютас Фарма ГмбХ”, Німеччина, підприємство “Гексал АГ”, Німеччина.
Адреса. HEXAL AG, Іndustriestrasse 25, D-83607 Holzkirchen, Germany.
