- Международное название: Methadone
- Фарм. группа: Средства, применяемые при аддиктивных расстройствах
- ATС-код: N07BC02
- Условие продажи: по рецепту
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
МЕТАДОЛ
(METADOL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: methadone; 6-диметил аміно-4,4-дифеніл-3-гептанон гідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: рідина без кольору та запаху;
склад: 1 мл розчину містить метадону гідро хлориду 1 мг;
допоміжні речовини: вода очищена, метилпарабен, полі етиленгліколь 3350, гліцерин 96%, натрію бензоат, натрію цикламат, декстрози моногідрат, кислота лимона безводна.
Форма випуску. Розчин для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на нервову систему. Засоби, що застосовуються при адитивних розладах. Код АТС N07B C02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Метадон являє собою синтетичний опіатний аналгетик, дія якого багато в чому подібна з дією морфіну. Метадон діє головним чином на центральну нервову систему та органи, що містять гладком’язову мускулатуру. Метадон має аналгезуючу та седативну дію, а також виявляє детоксикуючий або підтримуючий ефект при опіатній залежності. Абстинент ний синдром у випадку метадону якісно аналогічний такому для морфіну, хоча він розвивається повільніше і симптоми його менш виражені.
Фактично, ефекти метадону аналогічні, як і для інших опіатів.
Ознаки аналгезії проявляються через 30-60 хвилин після прийому.
Метадон є препаратом дуже тривалої дії (36-48 годин).
Фармакокінетика.
При пероральному застосуванні метадон добре абсорбується з травної системи, біодоступність становить 80-95 %. В плазмі крові виявляється вже через 30 хвилин після прийому. Максимальна концентрація досягається через 4 години. Період напів виведення складає 24-36 годин (індивідуальні коливання можуть складати від 10 до 80 годин), що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу.
Через значне індивідуальне варіювання показників часу напів виведення, рівноважна концентрація метадону може досягатися через 2-9 днів.
Біотрансформується в печінці за участю CYP3A4, виводиться з організму у формі метаболітів з сечею та калом.
Показання для застосування.
– Для детоксикації при лікуванні опіатної залежності (героїнова залежність та від інших морфіноподібних наркотиків), а також для підтримуючого лікування хворих опіатною наркоманією;
– застосовується як наркотичний аналгетик при вираженому больовому синдромі (як правило, в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали опіатних препаратів).
Спосіб застосування та дози. Метадол застосовують перорально.
Хворі, які приймають Метадол, повинні знаходитися під ретельним спостереженням і одержувати належну психологічну і соціальну підтримку.
Детоксикація
Детоксикацію із застосуванням Метадолу проводять з поступовим зменшенням дози не більше 180 днів. Звичайна доза, що складає для дорослих 15-40 мг перорально один раз на добу, є достатньою для купірування симптомів відміни. Залежно від реакції хворого, доза знижується з інтервалом в один або два дні.
При застосуванні Метадолу з метою купірування виражених ознак синдрому відміни, рекомендовані схеми прийому можуть варіювати залежно від клінічного стану хворого. Початкова доза Метадолу становить 15-20 мг для дорослих, що досить для пригнічення синдрому відміни. Якщо ж цього недостатньо для пригнічення синдрому відміни, доза може бути збільшена. Якщо в хворого є фізична залежність від високих доз, може знадобитися перевищення цього рівня. Для дорослих доза в 40 мг на добу (в один прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою. Стабілізація може тривати 2-3 дні, після чого дозу Метадолу поступово знижують. Величина, на яку зменшується доза Метадолу, підбирається індивідуально для кожного хворого. Залежно від реакції хворого доза знижується з інтервалом в один чи два дні. У будь-якому випадку доза завжди повинна бути достатньою для того, щоб симптоми відміни не перевищували прийнятного рівня. У госпіталізованих хворих зниження дози на 20% на добу добре переноситься і викликає незначний дискомфорт. В хворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше. Якщо Метадол застосовується для лікування герої нової залежності більш 180 днів, таке лікування зветься підтримуючою терапією, не зважаючи на те, що кінцевою метою лікування є повне виліковування від наркотичної залежності.
Підтримуюча терапія
Підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів гострої інтоксикації. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів. Якщо дорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза йому/їй може становити 20 мг та через 4 або 8 годин ще 20 мг або 40 мг Метадолу одноразово. Якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. Хворий повинний знаходитися під спостереженням, і з появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату. Згодом доза повинна підбиратися індивідуально в межах до 80мг/добу з урахуванням переносимості та потреби. У більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу.
Максимальна добова доза для дорослих становить 120 мг/добу.
Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози Метадолу повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку синдрому відміни (як правило, нижче 80 мг/добу). На пізніших термінах може знадобитись підвищення дози на 10-20 мг або дозу поділяють на два прийоми.
Як наркотичний аналгетик при вираженому больовому синдромі
Як правило, в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали інших опіатних препаратів.
Дозу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженості больових відчуттів та реакції хворого на препарат. Звичайно протягом перших 3-5 днів роблять добір ефективної знеболюючої дози (2,5-10 мг через кожні 4 години перорально), яку, при необхідності, підтримують далі. При цьому підібрану ефективну добову дозу поділяють на 2-3 прийоми на добу.
Хворим літнього віку підібрану ефективну знеболюючу дозу зазвичай застосовують раз на добу.
Побічна дія.
Відміна героїну. У початковій стадії підтримуючої терапії з застосуванням Метадолу хворі перестають одержувати героїн, у результаті чого виникають типові ознаки синдрому відміни. Їх варто диференціювати від побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням Метадолу. Найбільш характерні такі ознаки синдрому відміни (як у героїну, так і інших опіатів): підвищене сльозовиділення, ринорея, чхання, позіхання, посилене потовиділення, підвищення температури, „гусяча” шкіра, відчуття жару та холоду що змінюють один одного, занепокоєння, дратівливість, слабкість, депресія, розширені зіниці, тремор, тахікардія, шлункові кольки, болючі відчуття, мимовільні посмикування, анорексія, нудота, діарея, спазми кишечника, зниження маси тіла.
Початкова доза. Необхідно приділити особливу увагу індивідуальному підбору початкової дози. Занадто високі дози в початковому періоді можуть викликати побічні явища.
Основна небезпека при застосуванні Метадолу полягає в пригніченні дихання та артеріальній гіпотензії. При застосуванні Метадолу може відбуватися зупинка серця, зупинка дихання, шок. Зареєстровано летальні випадки.
Найчастіше спостерігаються такі побічні реакції: запаморочення, седативний ефект, нудота, блювання, посилене потовиділення. У таких випадках можливе зниження дози Метадолу.
Інші побічні реакції, що реєструються при застосуванні Метадолу: загальні реакції – астенія, слабкість, набряклість, головний біль, гіпокаліємія, гіпомагніємія, втрата маси тіла, набряк легень; з боку серцево-судинної системи – аритмія, брадикардія, екстрасистоли, тахікардія, мерехтіння і тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, кардіоміопатія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, флебіт; з боку травної системи – біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, закріп, сухість у роті, глосит; з боку нервової системи – збудженість, сплутаність свідомості, судомні напади, порушення орієнтування, дисфорія, ейфорія, безсоння.
В опіатних наркоманів із хронічним гепатитом описана тимчасова тромбоцит опенія.
Крім цього, можливе виникнення – порушень зору, антидіуретичний ефект, аменорея, затримка сечі, зниження лібідо і потенції.
Застосування особами з порушеннями функції печінки. При тривалій підтримуючій метадоновій терапії відзначається поступове ослаблення побічних явищ протягом кількох тижнів, хоча при цьому залишаються такі побічні явища, як підвищене потовиділення та закріп.
Метадол є агоністом m-рецепторів опіатів. Тому при застосуванні препарату може розвинутися залежність такого ж типу, як і при застосуванні морфіну.
Протипоказання.
Метадол протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до препарату, а також при будь-яких станах, при яких узагалі протипоказані опіати, наприклад пригнічення дихання (при відсутності необхідного реанімаційного устаткування), в період загострення бронхіальної астми, при накопиченні в крові надлишку СО2.
Метадол не слід застосовувати при діареї, асоційованій з псевдо мембранним колітом, що викликаний цефалоспоринами, лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами, а також хворим, у яких діарея розвилася внаслідок отруєння доти, поки токсичні речовини не будуть виведені зі шлунково-кишкового тракту.
Метадол протипоказаний для лікування наркоманів, які залежні від слабких опіатів (петидин, кодеїн).
Діти віком до 18 років.
Передозування.
Ознаки і симптоми передозування. При значному передозуванні Метадолу відбувається пригнічення дихання (зниження частоти дихання і/чи зменшення дихального об’єму, дихання Чейн-Стокса, ціаноз), розвивається ступорозний або коматозний стан, зіниці звужуються, розвивається м’язова слабкість, шкіра стає холодною і липкою, іноді розвивається брадикардія і артеріальна гіпотензія.
Терапія у випадку передозування. Особливу увагу варто приділити відновленню адекватного дихання, при необхідності застосовують кероване дихання. У випадку передозування в осіб, які не мають толерантності до препарату, або в дитини можна застосовувати ефективні антагоністи для протидії потенційно смертельному пригніченню дихального центру. Варто мати на увазі, що Метадол є препаратом тривалої дії (36-48 годин), у той час як його антагоністи діють лише протягом 1-3 годин! Таким чином, необхідно ретельне спостереження за пацієнтом. У разі необхідності застосування антагоністів варто повторити. Якщо лікар упевнений, що пригнічення дихання справді є наслідком тільки передозування Метадолу, застосування стимуляторів дихання не показано.
Антагоністів опіатів під час відсутності клінічно значущого пригнічення дихання і серцевої діяльності застосовувати не слід. За наявності фізичної залежності від опіатів застосування антагоніста опіатів може сприяти розвитку гострого синдрому відміни. Вираженість синдрому залежить від ступеня фізичної залежності і дози застосовуваного антагоніста. При використанні антагоністів у випадку вираженого пригнічення дихання у фізично залежних хворих, застосування таких антагоністів варто проводити вкрай обережно, причому при титруванні використовуються дози антагоніста менші, ніж звичайно прийняті (10-20% від рекомендованої дози).
При ознаках інтоксикації можна застосовувати внутрішньо венні ін'єкції налоксону або налмефену. Оскільки час на півжиття налоксону в організмі менше, ніж у метадону, може знадобитися кілька ін'єкцій налоксону, поки стан хворого не стабілізується. Можуть використовуватися також внутрішньо венні інфузії налоксону.
Кисень, інфузійне введення розчинів, судинозвужувальні препарати та інші засоби терапії можуть використовуватися за показниками.
Увага. Застосування антагоністів опіатів у звичних дозах особами з фізичною залежністю від опіатів може спровокувати гострий синдром відміни. Без особливої необхідності варто уникати застосування антагоністів опіатів у фізично залежних осіб.
За наявності фізичної залежності від опіатів застосування антагоніста опіатів може сприяти розвитку гострого синдрому відміни..........
Особливості застосування.
Якщо після припинення прийому препарату необхідно знову відновити його прийом, то початкова доза повинна бути низькою і її підвищення повинно проводитися повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ і пригнічення дихання.
Метадол призначений тільки для перорального застосування. Препарат не може бути використаний для ін'єкцій. Упаковка Метадолу повинна бути добре захищена від можливості розкриття дітьми. Препарат варто зберігати в недоступному для дітей місці.
При застосуванні Метадолу можливий розвиток залежності за морфі новим типом. Багаторазове застосування Метадолу може призвести до психологічної і фізичної залежності, а також до розвитку толерантності. Тому при призначенні та застосуванні Метадолу варто виявляти таку ж обережність, як і при призначенні та застосуванні морфіну.
При різкому переході з інших опіатів на Метадол існує значний ризик пригнічення дихання, тому перехід на застосування Метадолу повинен проводитися з обережністю.
Метадол (розчин для перорального застосування) перед застосуванням можна розвести в рідині, яка виключає його ін’єкційне застосування, наприклад сік, або інший напій.
Дозування розчину проводять за допомогою мірних пристроїв (мірна склянка та ін.) або використовують поділки, нанесені на самому флаконі з розчином.
Неповна перехресна толерантність між метадоном та іншими опіатами. При толерантності до інших опіатів можлива часткова толерантність до Метадолу, особливо в хворих, толерантних до інших агоністів m-опіатних рецепторів. У випадку такої толерантності непросто буває визначити дозу Метадолу. Відомі летальні випадки при переході на Метадол після хронічного застосування інших опіатних антагоністів.
Високий ступінь " опіатної толерантності" не знімає питання про можливість токсичних явищ при застосуванні Метадолу.
Взаємодія з алкоголем і наркотиками. Метадол чинить адитивну дію при застосуванні разом з алкоголем, іншими опіатними, наркотиками, що мають депресивну дію на центральну нервову систему. Відомі смертельні випадки при нелегальному прийомі Метадолу особами, які зловживають бензодіазепінами.
Тривожні стани. Оскільки Метадол, застосовуваний особами з толерантністю до нього в постійних підтримуючих дозах, не є транквілізатором, у хворих, які одержують підтримуючу терапію з застосуванням Метадолу, розвиваються тривожні стани у відповідь на стрес і життєві проблеми. Лікар не повинен плутати ці симптоми з абстинент ними симптомами і не повинен намагатися лікувати такі стани шляхом підвищення дози Метадолу. Дія Метадолу при проведенні підтримуючої терапії обмежена контролем опіатних симптомів і не поширюється на зняття тривожних станів.
Травми голови і підвищений внутрішньо черепний тиск. При травмах голови пригнічення дихання і підвищення тиску спинномозкової рідини, що можуть бути викликані Метадолом, виявляються набагато сильніше. Така ж небезпека існує і у випадку іншої внутрішньо черепної патології або в хворих із предіснуючим підвищеним внутрішньо черепним тиском. Побічні ефекти опіатів зможуть маскувати дійсний клінічний стан хворих із травмами голови. У таких випадках Метадол варто застосовувати з обережністю і тільки у разі крайньої необхідності.
Бронхіальна астма та інші порушення дихання. Головна небезпека при застосуванні Метадолу полягає в можливому пригніченні дихання. Ця проблема має особливе значення для хворих літнього віку, в ослаблених осіб, а також при гіпоксії або гіперкапнії, коли навіть помірні терапевтичні дози препарату можуть значно зменшити легеневу вентиляцію.
Тому Метадол варто призначати з крайньою обережністю при станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом, як при бронхіальній астмі, хронічних обструктивних захворюваннях легень, при вираженій надлишковій масі тіла, при синдромі апное уві сні, мікседемі, кіфосколіозі, пригніченні діяльності центральної нервової системи, при комі. У цих хворих навіть звичайні терапевтичні дози Метадолу можуть спричинити пригнічення дихального центру при одночасному підвищенні опору дихальних шляхів, що може призвести до зупинки дихання. У подібних випадках рекомендовано застосовувати неопіатні аналгетики, а в разі їх недостатньої ефективності – застосування Метадолу можливе лише при забезпеченні належного спостереження за хворим.
Гіпотензивний ефект. Застосування Метадолу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії в тих осіб, у яких порушена здатність до підтримки артеріального тиску в силу зниження об’єму крові або одночасному застосуванні таких препаратів, як фенотіазини або деякі анестетики.
Застосування в амбулаторних умовах. Застосування Метадолу може порушувати розумові і фізичні здібності, необхідні для виконання діяльності, пов’язаної з джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілем, робота з устаткуванням і т. п.). Метадол, як і інші опіоїди, може викликати ортостатичну гіпотензію в амбулаторних хворих.
Застосування при гострому болі. У випадку фізичної травми, після операційних болях або інших випадках гострого болю в хворих, що одержують підтримуючі дози Метадолу, ці малі дози не будуть ефективними для аналгезії. У таких випадках необхідно призначити аналгетики, включаючи й опіати, що показані для зняття аналогічного больового синдрому в інших хворих. Оскільки Метадол індукує толерантність до опіатів, можуть знадобитися більш високі дози цих препаратів.
Ризик рецидиву в хворих наркоманією, що одержують підтримуючу терапію метадоном. Різке припинення прийому опіатів може призвести до розвитку синдрому відміни. При цьому виникає ризик повернення до нелегального прийому наркотиків, що варто мати на увазі, оцінюючи співвідношення ризик-користь при призначенні підтримуючої метадонової терапії.
Толерантність і фізична залежність. Толерантність виявляється в тому, що для підтримки певного ефекту, наприклад аналгетичного, вимагаються зростаючі дози опіатів. Фізична залежність проявляється у вигляді синдрому відміни після різкого припинення прийому препарату або при застосуванні його антагоніста. І толерантність, і фізична залежність можуть мати місце при тривалій терапії опіатними препаратами.
При різкому припиненні терапії Метадолом у фізично залежних пацієнтів може розвитися абстинент ний синдром. І абстинент ний синдром, і синдром відміни характеризуються такими ознаками: занепокоєння, підвищене сльозовиділення, ринорея, пітливість, відчуття холоду, позіхання, міалгія, мідріаз. Можуть розвитися й інші симптоми: дратівливість, біль у спині, біль у суглобах, слабкість, шлункові кольки, безсоння, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, зростання частоти дихання.
Як правило, при тривалому застосуванні Метадолу різке припинення прийому препарату не рекомендується.
Особливості застосування в хворих окремих категорій. Деяким категоріям хворих Метадол варто призначати з обережністю і при низькій початковій дозі (хворі літнього віку, ослаблені хворі, хворі з тяжкими порушеннями функції печінки або нирок, при гіпотиреозі, аддісоновій хворобі, гіпертрофії передміхурової залози, стриктурі уретри). Варто також мати на увазі, що застосування Метадолу може призвести до пригнічення дихання.
Метадол варто призначати, насамперед, тим хворим, у яких переваги опіоїдної аналгезії переважують відомий потенційний ризик, зв'язаний із застосуванням цього препарату (порушення серцевої провідності, пригнічення дихання, зміна психічного статусу, постуральна гіпотензія).
Застосування при вагітності і годуванні груддю. Метадол переходить у слину, грудне молоко, амніотичну рідину і плазму пуповинної крові. Зниження часу на півжиття і підвищення кліренсу Метадолу може призвести до синдрому відміни в деяких вагітних пацієнток. Тому може знадобитися підвищення дози або скорочення часу між прийомами доз або поділ дози на кілька прийомів.
При призначенні препарату вагітна жінка повинна бути поінформована про можливі наслідки застосування препарату як для неї самої, так і для дитини. Застосування Метадолу у вагітних повинно проводитися під ретельним медичним спостереженням.
Немовлята, що народились у жінок, які застосовували опіати у межах чотирьох тижнів до пологів, потенційно можуть бути залежними від цих препаратів. Тому необхідно ретельне спостереження таких дітей, як мінімум протягом двох тижнів, на предмет виявлення можливих симптомів синдрому відміни (подразливість, судоми, відсутність апетиту, діарея, пронизливий плач).
При годуванні груддю можливий перехід опіатів у молоко. Тому не рекомендується призначати матерям, що годують, цей препарат, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь від його застосування переважить потенційний ризик. Через існування ризику серйозних несприятливих реакцій у немовлят, які одержують Метадол з молоком матері, рекомендується прийняти рішення або про відмову від грудного годування, або про відмову від прийому Метадолу.
Матерям, які приймають Метадол, рекомендується відлучати дитину від грудного годування поступово, для запобігання розвитку абстинентного синдрому у немовлят.
Застосування при пологах. Застосування Метадолу незадовго до пологів може призвести до пригнічення дихання немовляти, особливо при застосуванні високих доз. З цієї причини Метадол не рекомендується для аналгезії в акушерстві. Наркотики зі змішаними властивостями агоністів і антагоністів не слід застосовувати для знеболю вання при пологах пацієнткам, що тривалий час застосовують Метадол, оскільки застосування цих препаратів може спровокувати гострий синдром відміни.
Застосування в педіатрії. Безпека та ефективність застосування Метадолу в хворих віком до 18 років не досліджувалася.
Застосування особами літнього віку. Як правило, необхідно ретельно підбирати дозу препарату, починаючи з порівняно низьких доз з врахуванням того, що в багатьох осіб літнього віку мають місце ті або інші порушення роботи печінки, нирок та серцево-судинної системи.
Застосування особами з нирковою недостатністю. Дані про безпеку застосування Метадолу за наявності ниркової недостатності відсутні.
Застосування особами з порушеннями функціонування печінки. Даних про застосування Метадолу особами з порушеннями функціонування печінки недостатньо. Проте, варто мати на увазі, що Метадол метаболізується в печінці. Тому при порушеннях функції печінки з'являється ризик накопичення Метадолу.
Вплив на серцеву провідність. Метадол є інгібітором калієвих каналів серця і подовжує інтервал QT. При застосуванні Метадолу відзначали випадки серйозної аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків). Найчастіше, але не завжди, ці випадки відзначали при застосуванні високих доз Метадолу (понад 200 мг/добу). У більшості випадків такі ускладнення наставали при використанні доз, що застосовуються для зняття болю, хоча відомі і випадки, що розвилися при застосуванні підтримуючої терапії у опіатних наркоманів.
У випадках підвищеного ризику збільшення тривалості інтервалу QT Метадол варто застосовувати з особливою обережністю (при гіпертрофії серця, при супутньому застосуванні діуретиків, при гіпокаліємії і гіпомагніємії). Застосування Метадолу хворими з порушеннями провідності в анамнезі або з ризиком порушення ритму можливе лише при ретельному моніторингу за станом таких хворих. У ряді випадків збільшення тривалості інтервалу QT при застосуванні Метадолу відзначено і у хворих, у яких в анамнезі порушень функціонування серця не відзначено, особливо при застосуванні високих доз препарату. При збільшенні тривалості інтервалу QT в процесі застосування Метадолу необхідно спробувати усунути відомі фактори ризику, зокрема звернути увагу на супутні препарати, що можуть впливати на серцеву діяльність, на препарати, що можуть змінити електролітний баланс, а також препарати, що можуть інгібувати метаболізм Метадолу. При призначенні Метадолу для зняття болю необхідно враховувати ризик подовження інтервалу QT і порушення серцевого ритму. Такий ризик необхідно зіставити з можливими перевагами лікування для усунення больового синдрому, а також взяти до уваги наявність альтернативних засобів терапії.
Лікування Метадолом з метою аналгезії при гострих або хронічних болях варто починати тільки в тому випадку, якщо потенційний сприятливий аналгетичний або паліативний ефект зіставлений з ймовірним ризиком потенційно небезпечних для життя ускладнень, можливих при застосуванні високих доз цього препарату.
При застосуванні Метадолу необхідний індивідуальний підхід у зіставленні можливої користі від лікування і потенційного ризику з врахуванням, як анамнезу, так і даних клінічного обстеження хворого. При виявленні факторів ризику необхідний ретельний моніторинг статусу серцево-судинної системи, включаючи аналіз тривалості інтервалу QT і виникнення аритмій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Антагоністи опіатів, змішані агоністи/антагоністи, часткові агоністи. Хворі з герої новою наркоманією або хворі, які одержують підтримуючу метадонову терапію, можуть відчути появу синдрому відміни при прийомі антагоністів опіатів або препаратів, що відносяться до змішаних агоністів/антагоністів.
Протиретровірусні препарати. Невірапін може знижувати концентрацію Метадолу за рахунок підвищення метаболізму останнього в печінці. При одночасному застосуванні Метадолу і невіра піну описаний розвиток синдрому відміни. Якщо невірапін призначений хворим, які одержують Метадол, необхідне ретельне спостереження для виявлення синдрому відміни і при необхідності слід відкоригувати дозу Метадолу.
Одночасне застосування ефавіренцу і Метадолу у ВІЛ-інфікованих хворих призводить до зниження концентрації Метадолу в плазмі крові і появі ознак синдрому відміни. Може знадобитися підвищення дози Метадолу.
При застосуванні ритона віру і ритона віру/лопінавіру одночасно з Метадолом відзначається зниження концентрації Метадолу в плазмі крові. Синдром відміни, однак, при цьому спостерігається не завжди. Проте застосування цих препаратів у поєднанні з Метадолом вимагає обережності.
Застосування Метадолу веде до збільшення площі під кривою концентрація-час для зидовудину, що може призводити до токсичних ефектів.
Застосування Метадолу веде до зменшення площі під кривою концентрація-час для диданозину і ставудину, для диданозину цей ефект більш виражений. При цьому розподіл Метадолу істотно не змінюється.
Препарати, що індукують метаболізуючі ферменти системи цитохрому Р450. Застосування рифампіну в хворих, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії Метадолом, призводить до значного зниження вмісту Метадолу в сироватці з появою ознак синдрому відміни.
Прийом фенітоїну (250 мг два рази на добу у перший день, а потім 300 мг один раз на добу протягом 3-4 днів) хворими, яким проводилась метадонова терапія, призводить до зниження концентрації Метадолу і розвитку синдрому відміни. Ці явища минають після відміни фенітоїну. Параметри фармакокінетики Метадолу після відміни фенітоїну практично цілком повертаються до вихідного рівня.
Сполучне застосування Метадолу з іншими індукторами ізозиму 3А 4 цитохрому Р450 може призвести до розвитку синдрому відміни.
Інгібітори цитохрому Р450. Застосування препаратів, що інгібують активність ізозиму 3А 4 цитохрому Р450, може призвести до зниження кліренсу Метадолу. У результаті відзначається пролонгування ефектів опіатів. При призначенні препаратів, що є інгібіторами ізозиму, таких як протигрибкові агенти, що відносяться до азолів (кетоконазол), макролідних антибіотиків (еритроміцин), може виникнути необхідність у корекції дози Метадолу. Застосування деяких селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (сертралін, флувоксамін) разом з Метадолом може призвести до підвищення вмісту Метадолу в плазмі крові і до появи токсичних явищ.
Повторне пероральне застосування вориконазолу призводить до підвищення максимальної концентрації в плазмі крові і площі під кривою концентрація-час для фармакологічно активного енантіомеру Метадолу (R-метадон) у хворих, які одержують підтримуючі дози Метадолу (30-100 мг один раз на добу). Підвищення концентрації Метадолу в плазмі крові може призводити до розвитку токсичних явищ, пов'язаних зі збільшенням тривалості інтервалу QT. Може знадобитися і зниження дози Метадолу.
Інші препарати. Застосування меперидину в терапевтичних дозах у хворих, які приймають інгібітори моноаміно оксидази, може призводити до тяжких побічних реакцій. Хоча для Метадолу такі реакції не були описані, але при необхідності застосування Метадолу в хворих, які приймають інгібітори моноаміно оксидази, необхідно зробити пробу на чутливість, при якій протягом кількох годин хворим дають малі дози препарату, поступово їх підвищуючи та реєструючи при цьому стан хворого.
Інгібітори протеаз. Застосування Метадолу разом з агенеразою призводить до зниження максимальної концентрації в плазмі крові і площі під кривою концентрація-час для R-метадону, відповідно на 25% і 13%. При одночасному застосуванні Метадолу та агенерази необхідно ретельне спостереження за хворими для того, щоб не допустити зниження фактичної дози для Метадолу, особливо якщо при цьому ще застосовують і ритонавір. Застосування Метадолу та агенерази призводить до зниження показників площі під кривою концентрація-час, Сmax і Сmin для агенерази на 30, 27 і 25% відповідно.
При одночасному застосуванні вірацепту з Метадолом відзначені зміни вмісту Метадолу в плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози Метадолу.
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. При одночасному застосуванні Метадолу з рескриптором може знадобитися зниження дози Метадолу.
При одночасному застосуванні з Метадолом, підвищується вміст дезипраміну в плазмі крові.
Потенційно аритмогенні агенти. Особливу обережність варто виявляти при застосуванні агентів, що можуть збільшувати тривалість інтервалу QT, при сумісному застосуванні їх з Метадолом. Такими агентами можуть бути проти аритмічні препарати класів I і III, деякі нейролептики і трициклічні антидепресанти, блокатори кальцієвих каналів. Обережність варто виявляти також при сумісному з Метадолом застосуванні препаратів, що порушують електролітний баланс, що також може сприяти подовженню інтервалу QT (гіпомагніємія, гіпокаліємія). До таких агентів відносяться діуретики, проносні та зрідка мінералокортикоїди.
Взаємодія з іншими агентами, що пригнічують діяльність ЦНС. Метадол варто застосовувати з обережністю хворим, яким призначено одночасно інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії, фенотіазіни, інші транквілізатори, седативні і снодійні препарати, трициклічні антидепресанти та інші препарати, які пригнічують діяльність ЦНС, включаючи алкоголь, тому що таке сполучення може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого седативного ефекту і навіть коми.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-30 °С, в захищеному від світла місці, в щільно закритому флаконі. Не допускати заморожування.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 3 роки.
Розведений розчин зберігають у холодильнику (2-8°С) не більше 7 днів для соків та не більше 14 днів для інших напоїв.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Препарат випускають по 250 мл у темних пластикових флаконах з кришкою, що закручується.
Виробник. Фармасайнс Інк.
Адреса. 6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н 4Р 2Т 4, Канада.
