- Международное название: Doxorubicin
- Фарм. группа: Цитотоксические антибиотики и родственные препараты
- ATС-код: L01DB01
- Условие продажи: Нет в продаже
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РУБІДОКС®(RUBIDOX®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: doxorubicine;
основні фаико-хімічні властивості: порошкоподібна або шматочкоподібна речовина від
оранжевого до червоного кольору, розчинна у воді та частково метиловому спирті,
хлороформі, ефірі та інших органічних розчинниках;
склад: 1 флакон містить доксорубіцину 10 мг або 50 мг;
допоміжні речовини: лактоза.
Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики -антрацикліни. Код АТС LOlD BOl.
Фармакологічні властивості.Рубідокс® є протипухлинним препаратом, який належить до групи антибіотиківантрациклінового ряду. Вважають, що механізм дії доксорубіцину пов'язаний із пригніченням синтезу нуклеїнових кислот внаслідок здатності доксорубіцинувбудовуватися у подвійну спіраль ДНК, а також розщеплювати ДНК внаслідок утворення вільних радикалів. Припускають, що у протипухлинній дії доксорубіцинупевну роль відіграє також його вплив на клітинні мембрани. Фармакокінетичні дослідження показали, що внутрішньо венне введення нормального або маркованогорадіо активно доксорубіцину призводить до швидкого кліренсу у плазмі та значногозв'язування з тканинами.
Зниження кривої концентрація/час (AUC) для доксорубіцину є мультифазним, з елімінаційним на півжиттям від 3 до 30годин. Спостерігається швидке накопичення препарату у серці, нирках, легенях та селезінці. Доксорубіцин елімінується шляхом метаболічного перетворення довеликої кількості менш активних або неактивних продуктів. Він перетворюється надоксорубіцинол, аглікони та інші деривати. Шляхом екскреції з сечею, як визначено флюорометричними методами, виводиться приблизно 4- 5% введеної дози протягом 5 днів. Виведення з жовчю відіграє важливу роль, оскільки 40-50% введеної дози виводиться з жовчю або фекаліями протягом 7 днів. Порушення функції печінки призводить до зменшення екскреції та зменшення утримання й кумуляції уплазмі крові та тканинах. Доксорубіцин не проходить через гематоенцефалічнийбар'єр.
Показання до застосування.Рубідокс успішно застосовується як самостійно, так і в комбінації з іншими протипухлинними агентами для лікування гострого лейкобластного лейкозу, гострого мієлобластного лейкозу, пухлиниВільямса, нейробластоми, аркоми м'яких тканин та кісток, грудної карциноми, гінекологічних карцином, раку яєчників, бронхогенного раку, лімфом ходж кінського та неходж кінського типу, раку щитовидної залози, карцином сечового міхура, раку печінки та шлунка тощо. Рубідокс® може бути також застосований шляхом прямого введення усечовий міхур для ефективного лікування пухлин поверхні сечового міхура. Деякі інші пухлини також є чутливими як до самого Рубідоксу®, так і до комбінації його з іншими ліками.
Спосіб застосування та дози. Рубідокс® є потужним лікарським засобом і має застосуватися лише лікарями, які пройшли спеціальну підготовку щодо роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами. При застосуванні рекомендованої схеми лікування лейкопенія має минущий характер, досягаючи найбільшої виразності на 10-14 день після ін'єкції; до 21 - го днявміст лейкоцитів у периферичній крові звичайно відновлюється до початкового рівня. При вираженому пригніченні кровотворення може виникнути необхідність зменшення дози. У тяжких випадках лікування має бути припинене. Хворі з вираженим пригніченням кровотворення мають перебувати під суворим наглядом лікаря, а наявність у них ознак інфекції потребує проведення антибактеріальної терапії. Введення доксорубіцину у цих випадках може бути призупиненим. Стійка, тяжка мієлосупресія може призвести до розвитку суперінфекції та виникненнягеморагічних ускладнень. Лікування доксорубіцином має здійснюватися під ретельним та постійним гематологічним контролем.
При розрахунку сумарної дози укожному конкретному випадку слід брати до уваги попереднє або одночасне лікування подібними хіміо препаратами.
Існує декілька схем застосуванняРубідоксу®. Найчастіше застосовується самостійне одноразове введення 60 - 75мг/м при 21-денному інтервалі. Менша доза має бути застосована для пацієнтів з недостатніми життєвими силами (у старечому віці, після попередньої хіміотерапії, тощо). Альтернативним варіантом лікування Рубідоксом® є щотижневе введення 20 мг/м2, яке зменшує ризик виникнення ускладнень з боку серцево- судинної системи. Можна також застосовувати дозу 30мг/м2 протягом трьох послідовних днів з повторним введенням через кожні 4 тижні.
Дози доксорубіцину мають бути зменшені у разі підвищення рівня білірубіну, як зазначено нижче.
Вміст білірубіну в сироватці крові 1,2 - 3,0 мг/дл - вводити ? стандартної дози; вміст білірубіну в сироватці крові перевищує 3,0 мг/дл - вводити ? стандартної дози. Якщодоксорубіцин вводять по катетеру при лікуванні поверхневих карцином сечового міхура, звичайна доза дорівнює 50 - 80 мг у 50 - 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (протягом 1 - 2 год). Необхідно стежити, аби під час введення препарату кінчик катетера обов'язково знаходився у просвіті сечового міхура. Повторні введення доксорубіцину проводять протягом 1 року або більше, якщо не виникають ознаки системної токсичної дії.
Приготування розчину. Розчинити доксорубіцин дляін'єкцій до концентрації 2 мгмл у стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині декстрози або 0,9 % розчині натрію хлориду. Розчинення у 0,9 % розчині натрію хлориду може тривати довше за інші розчини.
Побічна дія. Під час лікування доксорубіцином найчастіше спостерігається повна
алопеція, про що слід завчасно попередити хворих. Відновлення росту волосся
розпочинається через 2-3 місяці після припинення введення препарату. Алопеція може
бути зменшена охолодженням волосистої частини шкіри на голові на 30 хв до та після
введення доксорубіцину.
Дозозалежна токсичність терапії виражається у мієлосупресії та кардіотоксичності. Інші
небажані реакції, що спостерігалися, наведені нижче.
Шкіра: повідомлялося про випадкигіперпігментіції нігтів та складок шкіри, особливо у
дітей.
Шлунково-кишковий тракт: гостра нудота та гарячка спостерігалися часто. Запалення
слизових оболонок (стоматити таезофагіти) можуть спостерігатися через 5 - 10 днів після
введення Рубідоксу . При застосуваннідоксорубіцину протягом трьох послідовних днів спостерігалася більша частота та тяжкість запалень слизових оболонок. Ульцерація та
некроз ободової кишки, особливо сліпої кишки, може призводити до кровотечі або тяжких
інфекцій, що може мати фатальні наслідки. Ця реакція описана у пацієнтів з гострою
нелімфоцитарною лейкемією, яких лікували триденним курсом доксорубіцину в
комбінації з цитарабіном. Спостерігалися поодинокі випадки діареї та анорексії.
Васкулярна система: повідомлялося про випадки флебосклерозу, особливо при введенні у
тонкі вени або при повторному введенні в одну вену. Почервоніння обличча
спостерігалосьпри надмірно швидкому введенні препарату.
Локальні реакції: тяжкі целюліти, везикуляціята некрози шкіри спостерігалися, коли
відбувалася екстравазаціядоксорубіцину протягом введення розчину. Повідомлялося про
еритемні ушкодження уздовж вени поблизу ділянки введення.
Сечовий міхур: пряме введення доксорубіцину до сечового міхура може спричинити біль,
геморагію, іноді- пригнічення функції сечового міхура.
Гіпер чутливість: іноді спостерігаються запалення, озноб та уртикарії, можуть виникнути
анафілактичні реакції.
Інші побічні ефекти: кон'юнктивіти та сльозовиділення спостерігаються дуже рідко..
Протипоказання. Відома гіпер чутливість добудь-якого з компонентів ін фузійного розчину, виражена мієлосупресія після радіотерапії або застосування інших хіміотерапевтичних препаратів, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, попереднє лікування доксорубіцином, даунорубіцином або іншими препаратами з групи антрациклінів та антраценів.
До протипоказань належить вираженамієлосупресія після радіотерапії або застосування інших хіміотерапевтичних препаратів, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, попереднє лікування доксорубіцином або іншими препаратами з групи антрациклінів та антраценів.
Доксорубіцину гідро хлорид не рекомендується застосовувати у пацієнтів з кардіопатією (у тому числі - ванамнезі), хоча остаточні висновки щодо впливу цього фактора ризику накардіо токсичність доксорубіцину гідро хлориду ще не зроблені.
Злоякісна меланома, рак нирок, рак товстої кишки, мозкові пухлини та метастази у центральну нервову систему не виявляли значної чутливості до терапії доксорубіцином. Групу підвищеного ризику щодо розвитку серцевої недостатності становлять підлітки у період статевого дозрівання. Рання діагностика серцевої недостатності є запорукою успішного застосування серцевих глікозидів, діуретиків, низько сольової дієти, режиму зменшення фізичного навантаження. Є обов'язковим кардіографічне дослідження перед початком лікування доксорубіцином та перед кожним введення наступної дози. Застосування доксорубіцину під час вагітності являє собою безпосередню небезпеку для плода, однак слід враховувати важливість життєвих показань щодойого застосування у матері. Доксорубіцин потрапляє до грудного молока, тому годування груддю під час лікування Рубідоксом має бути припинене.
Передозування. Симптоми та лікування:гостре передозування доксорубіцином підвищує токсичний ефект запалень слизових оболонок, лейкопенії та тромбоцит опенії. При гострому передозуванні пацієнтів згострою мієлосупресією госпіталізують та проводять лікування антибіотиками, трансфузією тромбоцитів та гранулоцитів, а також здійснюють симптоматичне лікування запалень слизових оболонок. Хронічне передозування при кумулятивній дозі, що перевищує 500 мг/м2, збільшує ризик кардіоміопатії та серцевої недостатності. Лікування полягає у негайному виведенні зі стану серцевої недостатності препаратами дигіталісу та діуретиками. Рекомендується застосування периферичних вазодилататорів.
Особливості застосування. Рубідокс слід повільно вводити до катетера, по якому до крупної вени вільно надходить ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози. Не слід вводити препарат до вен, які розташовані поблизу крупних суглобів і до вен кінцівок з порушеним венознимкровотоком та патологією лімфатичної системи. Тривалість введення залежить відрозміру вени та дозування, але не менше 3-5 хв. Локальний еритематоз, щовиникає уздовж вени, а також почервоніння обличчя вказує на надмірну швидкість введення.
Обережність при введенні Рубідоксу® зменшує можливість пара венозних інфільтратів. Це також зменшує можливість виникнення локальних реакцій, таких, як уртикарія та еритематоз. При внутрішньо венному введенні Рубідоксу® екстравазація може спостерігатися збез супутнього укривання виразками або запалення і особливо коли кров потрапляє до ін фузійноїголки. Якщо спостерігаються будь-які ознаки екстравазації, ін'єкція розчину маєбути негайно припинена та перенесена до іншої вени. Якщо екстравазаціяпродовжується, ін'єкція або інфузія має бути припинена взагалі. Рекомендуються такі послідовні заходи:
проведення спроби видалення інфільтрату;
застосування локальної аплікації льоду протягом 3 днів;
видалення ушкодженого сегменту;
консультація з хірургом-пластиком, якщо відчувається локальний біль або прогресують зміни шкіри протягом 3-4 днів.
Якщо розпочинається ульцерація, видалена ділянка має бути повторно оглянута.
Під час лікування необхідний регулярний контроль за рівнем сечової кислоти у сироватці
крові. Для профілактикигіперурикемії або зведення до мінімуму її проявів
рекомендується проведення адекватної гідратації, призначення алопуринолу або
залужнення сечі.
При появі ознак екстравазації препарату його введення слід негайно припинити й
спробувати аспірувати препарат; зону ушкодження рекомендується інфільтрувати
кортикостероїдами і провести промивання введенням великої кількості ізотонічного
розчину натрію хлориду.
Дослідження функціонального стану печінки (активність печінкових трансаміназ - АлАТ,
АсАТ, ЛФ, вміст білірубіну) проводять перед введенням кожної дози доксорубіцину.
Протягом 2-3 днів після введення доксорубіцину сеча може набувати червоного кольору.
Слід поводитись обережно при проведенні робіт з сечею лікованих хворих. Працювати
слід у рукавичках; сеча має бутиін активована шляхом деколоризації розчином натрію
гідро хлориду.
Інші способи введення перебувають на стадії вивчення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клінічні дослідження підтвердили
ефективність Рубідоксу®, застосованого конкурентно з іншими хіміотерапевтичними
засобами. Нижче наведені види пухлин та ліки, що застосовувалися конкурентно з
доксорубіцином.
Гостра лімфоцитарналейкемія у дорослих: Рубідокс одночасно з вінкристином та
преднізолоном або разом зцитарабіном, вінкристином та преднізолоном.
Гостра нелімфоцитарналейкемія: Рубідоксз цитарабіном або з цитарабіном,
вінкристином та преднідозолом.
Карцинома молочної залози: Рубідокс з 5-фтор урациломта/або з циклофосфамідом, або з
вінкристином та циклофосфамідом (або без останнього).
Бронхогенна карцинома, великі клітини: Рубідокс з циклофосфамідом, метотрексатом та
прокарбазином або циклофосфамідомта цисплатином.
Бронхогенна карцинома, малі клітини: Рубідоксз етопозидом, вінкристином та
циклофосфамідом.
Ходж кінськалімфома: Рубідокс® з блеоміцином, вінкристином, вінбластином,
мехлорентаміном та дакарбазином.
Неходж кінськалімфома: Рубідокс® з циклофосфамідом, вінкристином та преднідозолом,
або з блеоміцином тациклофосфамідом, або вінкристином та преднізолоном, або з
етопозидом та метотрексатом, злейковорином, меслоретаміном або прокарбазином.
Рак яєчників: Рубідокс з цисплатином.
Карцинома м 'яких тканин: Рубідокс® з дакарбазином, або з дакарбазином,
циклофосфамідом та вінкристином.
Рак сечового міхура: Рубідокс® з цисплатином тациклофосфамідом або з 5-флуорацилом,
метотрексатом та вінбластином.
Рак шлунка: Рубідокс з 5-флуорацилом тамітоміцином-С.
Умови та термін зберігання.Зберігатиу сухому, захищеному від світла місці, при
кімнатній температурі. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Приготований розчин залишається хімічно стабільним протягом 24 год при зберіганні при
кімнатній температурі або протягом 72 год при зберіганні у холодильнику.
Термін придатності - 2 роки.
