- Международное название: Aciclovir
- Фарм. группа: Противовирусные препараты прямого действия
- ATС-код: J05AB01
- Условие продажи: по рецепту
И Н С Т Р У К Ц И Я
по медицинскому применению препарата
Зовиракс ™
(Zovirax ™)
Состав.
Действующее вещество: ацикловир, 1 флакон содержит ацикловира 250 мг
вспомогательные вещества: натрия гидроксид.
Лекарственная форма. Порошок лиофилизированный для приготовления раствора для инфузий.
Фармакологическая группа. Противовирусные средства для системного применения. Код АТС J05А B01.
Клинические характеристики.
Показания.
Лечение инфекций, вызванных вирусом простого герпеса.
Профилактика инфекций, вызванных вирусом простого герпеса у больных с иммунодефицитом.
Лечение инфекций, вызванных вирусом Varicella zoster.
Лечение инфекций, вызванных вирусом простого герпеса у новорожденных.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции при трансплантации костного мозга.
Противопоказания.
Гиперчувствительность к ацикловиру или валацикловира в анамнезе.
Способ применения и дозы.
Взрослые
Для лечения инфекций, вызванных вирусом простого герпеса (за исключением герпетического энцефалита) или вирусом Varicella zoster, Зовиракс для внутривенного введения должен назначаться в дозе 5 мг / кг массы тела каждые 8 ??часов.
Для лечения инфекций, вызванных вирусом Varicella zoster, у больных с иммунодефицитом или больных герпетический энцефалит Зовиракс для внутривенного введения следует назначать в дозе 10 мг / кг массы тела каждые 8 ??ч при условии нормальной функции почек.
Для профилактики цитомегаловирусной инфекции при трансплантации костного мозга Зовиракс назначают в дозе 500 мг / м2 внутривенно 3 раза в сутки с 8-часовым интервалом. Продолжительность лечения в данном случае - от 5 дней до трансплантации до 30 дней после трансплантации.
Пациентам ожирением, следует назначать дозу из расчета на идеальную, а не на реальную массу тела.
Дети
Дозы для детей от 3 месяцев до 12 лет рассчитываются на единицу поверхности тела.
Для лечения инфекций, вызванных вирусом простого герпеса (за исключением герпетического энцефалита) или вирусом Varicella zoster, Зовиракс для внутривенного введения следует назначать в дозе 250 мг / м2 каждые 8 ??часов.
Для лечения инфекций, вызванных вирусом Varicella zoster, у детей с иммунодефицитом или детей с герпетической энцефалитом Зовиракс для внутривенного введения назначают в дозе 500 мг / м2 каждые 8 ??часов при условии нормальной функции почек.
Для детей от 2 лет, которым была проведена трансплантация костного мозга, могут быть применены такие же дозы, как для взрослых.
Детям с почечной недостаточностью назначают уменьшенную дозу соответственно степени нарушения функции почек.
Новорожденные
Дозировка Зовиракса для внутривенного введения подсчитывается на основе массы тела ребенка.
Новорожденным с инфекцией, вызванной вирусом простого герпеса, Зовиракс внутривенно назначают в дозе 10 мг / кг массы тела каждые 8 ??часов.
Больные пожилого возраста
Следует иметь в виду возможность нарушения функции почек у больных пожилого возраста, и доза препарата должна буди соответствии изменена. Следует поддерживать адекватный уровень гидратации организма.
Больные с почечной недостаточностью
Внутривенно Зовиракс нужно с осторожностью применять для лечения больных с почечной недостаточностью. Следует поддерживать адекватный уровень гидратации организма.
Нижеприведенные изменения в дозировке необходимо сделать в зависимости от показателей клиренса креатинина:
Клиренс креатинина Рекомендуемая дозировка
25 -50 мл / мин 5 -10мг / кг массы тела, или 500 мг / м2 поверхности тела каждые 12:00;
10 - 25 мл / мин 5 -10мг / кг массы тела, или 500 мг / м2 поверхности тела каждые 24 часов;
0 (анурия) - 10 мл / мин у больных, находящихся на длительном амбулаторном перитонеальном диализе, 2,5 - 5 мг / кг или 250 мг / м2 каждые 24 часа
Курс лечения Зовираксом для внутривенного введения обычно длится 5 дней, но он может быть изменен в зависимости от состояния пациента и соответствующей реакции на терапию. Лечение герпетического энцефалита и инфекций у новорожденных, вызванных вирусом простого герпеса, длится обычно 10 дней.
Продолжительность профилактического применения Зовиракса для внутривенного введения определяется продолжительностью периода риска.
Способ введения
Необходимую дозу Зовиракса вводят путем медленной внутривенной инфузии в течение не менее 1:00, независимо от вводимой дозы.
Сначала содержимое флакона Зовиракса для внутривенного введения нужно растворить в соответствующем объеме воды для инъекций или в 0,9% растворе хлорида натрия. Для получения раствора, в 1 мл которого будет содержаться 25 мг ацикловира 250 мг препарата растворяют в 10 мл воды.
После добавления жидкости следует слегка встряхнуть флакон, пока его содержание полностью не растворится.
Для получения раствора для внутривенного введения приготовленный как указано выше, раствор дальше разводят до получения концентрации не более чем 5 мг / мл (0,5%): раствор, образовавшийся после растворения 250 мг ацикловира в 10 мл воды для ' инъекций (или 0,9% растворе натрия хлорида), добавлено в раствора для инфузий, как будет указано ниже.
У детей и младенцев, где необходимо свести к минимуму объем вводимой жидкости, рекомендуется, чтобы 4 мл разбавленного раствора (100 мг ацикловира) добавлялись к 20 мл жидкости для инфузий.
У взрослых рекомендованный объем жидкости для инфузий должен быть не менее 100 мл, даже если концентрация ацикловира будет ниже 0,5%. Поэтому 100 мл жидкости для инфузий необходимо использовать для ввода Зовиракса в дозах 250 мг и 500 мг (10 или 20 мл разбавленного раствора). При необходимости применения больших доз препарата (500 - 1000 мг ацикловира) объем жидкости для инфузий должен быть увеличен до 200 мл.
После растворения, как рекомендовано выше, Зовиракс для внутривенного введения совместим с нижеприведенными жидкостями для приготовления др фузионные растворов и сохраняет стабильность в течение 12 ч при комнатной температуре (15 ° С-25 ° С):
0,45% или 0,9% раствор натрия хлорида
0,18% раствор натрия хлорида и 4% раствор глюкозы
0,45% раствор натрия хлорида и 2,5% раствор глюкозы
раствор Гартмана.
При приготовлении растворов для внутривенных инфузий, как указано выше, образуется концентрация ацикловира не более 0,5%.
В связи с тем, что Зовиракс для внутривенного введения не содержит каких-либо антимикробных консервантов, растворение и разведение препарата должно проводиться в асептических условиях непосредственно перед применением.
Если появляется помутнение или кристаллизация, такие растворы непригодны для использования и уничтожаются.
Побочные реакции.
Побочное действие, сведения о которой приведены ниже, классифицированы по органам и системам и по частоте возникновения. По частоте возникновения разделена на следующие категории: очень часто ≥ 1 на 10, часто ≥ 1 на 100 и <1 на 10, не часто ≥ 1 в 1000 и <1 на 100, редко ≥ 1 в 10000 и <1 на 1 000, очень редко <1 на 10 000.
Кровь и лимфатическая система
Не часто: снижение гематологических показателей (анемия, тромбоцитопения, лейкопения).
Иммунная система
Очень редко анафилаксия.
Психические и расстройства со стороны нервной системы
Очень редко: головная боль, головокружение, возбуждение, спутанность сознания, тремор, атаксия, дизартрия, галлюцинации, психотические симптомы, судороги, сонливость, энцефалопатия, кома.
Вышеприведенные неврологические реакции является в целом обратными и, конечно, сообщаются при применении для лечения больных с почечной недостаточностью и другие факторы риска.
Сердечно-сосудистая система
Часто флебит.
Респираторная система и органы грудной клетки
Очень редко одышка.
Гастроэнтерологическая система
Часто: тошнота, рвота.
Очень редко диарея, боль в животе.
Гепатобилиарной системы
Часто обратимое повышение уровня печеночных ферментов.
Очень редко обратимое повышение уровня билирубина, желтуха, гепатит.
Кожа и подкожные ткани
Часто зуд, крапивница, сыпь (включая светочувствительность).
Очень редко ангионевротический отек.
Почек и мочевыделительной системы
Часто: повышение уровня мочевины и креатинина в крови.
Это может быть связано с нарушением водно-электролитного обмена. Для того, чтобы избежать этого эффекта, препарат не должен вводиться путем внутривенного болюса, а лишь путем медленной инфузии более чем за час.
Очень редко: нарушение функции почек, острая почечная недостаточность, боль в почках.
Должна поддерживаться адекватная гидратация этих больных. Поражение почек, как правило, быстро ликвидируется после ре гидратационная терапии и / или уменьшения дозы или полной отмены препарата. Развитие острой почечной недостаточности, однако, может наблюдаться в исключительных случаях.
Боль в почках может быть ассоциирован с почечной недостаточностью.
Общие расстройства
Очень редко утомляемость, лихорадка, местные воспалительные реакции.
Тяжелые местные воспалительные реакции наблюдаются при внутривенном введении Зовиракса, когда он из-за неосмотрительности попадает в вокруг сосудистые ткани.
Передозування.
При передозуванні ацикловіру шляхом внутрішньо венного введення підвищується рівень сироваткового креатині ну, азоту сечовини крові і, відповідно, з’являється ниркова недостатність. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.
Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод може успішно застосовуватися при лікуванні передозування препарату.
Застосування і період вагітності або годування груддю.
За пост маркетинговими даними не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували Зовіракс під час вагітності порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати Зовіракс для інфузій потрібно лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.
Призначати ацикловір матерям, які годують груддю, треба з уразуванням співвідношення ризик/користь для дитини.
Особливості застосування.
Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим з нирковою недостатністю слід дозу зменшувати (див. „Дози та спосіб застосування”). У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливо зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику з виникненням у них неврологічних побічних дій і тому повинні перебувати під пильним контролем для виявлення цих побічних реакцій.
У хворих, які отримують високі дози препарату внутрішньо венно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.
Розведений Зовіракс для внутрішньо венних інфузій має рН приблизно 11,0 і не повинен призначатися для перорального прийому.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автоттранспортом або роботі з іншими механізмами.
Зовіракс для внутрішньо венного введення головним чином застосовується для лікування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому, звичайно, інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не завжди є необхідною. Досліджень з вивчення впливу Зовіраксу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилось.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими медикаментами не було виявлено.
Ацикловір головним чином виділяється в незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру в плазмі.
Пробеніцид та циметидин подовжують період напів виведення ацикловіру та площу під кривою концентрація/час, але внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру коригувати дозу не потрібно.
У пацієнтів, які одночасно лікуються Зовіраксом для внутрішньо венного введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення в плазмі концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату.
Обережність (з контролем функції нирок) потрібна також при призначенні Зовіраксу для внутрішньо венного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (наприклад, циклоспорин, такролімус).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейн-Барра та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільшу активність відноcно вірусу простого герпесу І типу, далі, в міру зменшення активності, відносно вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейн-Барра та цитомегаловірусу.
Інгібітор на активність ацикловіру відносно вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна-Барра високо селективна. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах тимідинкіназа перетворює ацикловір на моно фосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.
При тривалих чи повторних курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом можуть виникати випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, які можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов× язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімер ази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з× ясована.
Фармакокінетика. У дорослих кінцевий період напів виведення при внутрішньо венному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 год. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатині ну, який вказує на те, що виведення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а і тубулярної секреції.
9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10 - 15% кількості, що виводиться з сечею. Якщо ацикловір застосовується через годину після прийняття 1 грама пробеніциду, кінцевий період напів виведення та площа під кривою концентрація/час збільшуються на 18% та 40%, відповідно.
У дорослих середні рівні максимальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Сssmax) після 1-годинної інфузії 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг та 15 мг/кг становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл), 92 мкмоль (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Відповідні рівні мінімальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Cssmin) через 7 год були 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2,0 мкг/мл). У дітей віком від 1 року аналогічні рівні Сssmax та Cssmin спостерігалися, коли доза 250 мг/м2 була замінена на 5 мг/кг, а доза 500 мг/м2 замінена на 10 мг/кг.
У новонароджених та дітей віком до 3 місяців, яких лікували внутрішньо венним введенням 10 мг/кг протягом 1 години з інтервалом 8 годин, Сssmax була 61,2 мкмоль (13,8 мкг/мл) та Css min була 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл). Кінцевий рівень напів виведення у цих хворих був 3,8 год. У людей похилого віку загальний кліренс знижувався відповідно віку, що є наслідком зменшення кліренсу креатині ну, а також невеликих змін у кінцевому періоді напів виведення.
У хворих на хронічну ниркову недостатність середній кінцевий рівень напів виведення становить 19,5 год. Середній рівень напів виведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 год. Рівень ацикловіру в плазмі під час діалізу знижується приблизно на 60%.
Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50% від відповідної концентрації в плазмі. Рівень зв× язування з білками плазми відносно низький (9 - 33%) і не змінюється при взаємодії з іншими ліками.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: білий або білуватого кольору порошок, при розчиненні утворюється прозорий безбарвний розчин з рН приблизно 11.
Несумісність. Даних немає.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати у захищеному від дітей місці при температурі, що не перевищує 25°С. Готові розчини не можна заморожувати.
Упаковка. Ліофілізований порошок міститься у флаконах. По 5 флаконів у контурній пластиковій упаковці в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С. п. А. (Італія).
