- Международное название: Nevirapine
- Фарм. группа: Противовирусные препараты прямого действия
- ATС-код: J05AG01
- Условие продажи: по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕВІМУН
(NEVIMUNE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: невірапін, [11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил-6Н-дипіридо (3,2-?:2’,3’-e)-(1,4)-діазепін-6-один];
основні фізико-хімічні властивості: білі таблетки без оболонки;
склад: одна таблетка містить 200 мг невіра піну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, лактоза, крохмаль.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G01.
Фармакологічні властивості.
• Фармакодинаміка. Невірапін - противірусний препарат, ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується із зворотною транскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімер ази, руйнуючи каталітичний центр ферменту. Дія невіра піну не є конкурентною до нуклеозидів та три фосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 та ДНК-полімер азу еукаріотів (ДНК-полімер аза людини a, b, ? або d).
• Фармакокінетика. Невірапін - швидко всмоктується (понад 90%) після внутрішнього застосування.
Абсолютна біодоступність у 12 здорових дорослих після одноразового застосування препарату становила 93±9%. Після одноразового застосування препарату в дозі 200 мг Cmax досягалася через 4 год і становила 2±0,4 мкг/мл (7,5 мкмоль). При курсовому застосуванні препарату спостерігалося лінійне збільшення Cmax невіра піну у плазмі крові у діапазоні доз 200 – 400 мг на добу.
Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарських засобів, що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), не має впливу на абсорбцію невіра піну.
Добре проникає через плацентарний бар’єр та виводиться з грудним молоком.
Концентрація невіра піну у спинномозковій рідині становить 45% (±5%) від концентрації у плазмі.
При концентрації у плазмі 1 – 10 мкг/мл зв’язується з білками плазми на 60%.
Біотрансформується невірапін за допомогою печінкових мікросомальних ферментів системи цитохрому P450, переважно ізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.
Виводиться нирками (приблизно 80%) у стані кон’югованих з глюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненому вигляді.
Було доведено, що невірапін здатний індукувати мікросомальні ферменти системи P450. Фармакокінетична самоіндукція характеризується приблизно 1,5 – 2-разовим збільшенням уявного кліренсу невіра піну при застосуванні препарату внутрішньо по 300 мг на добу протягом 2 – 4 тижнів у порівнянні з застосуванням препарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також призводить до відповідного зменшення кінцевого періоду напів виведення з 45 год при одноразовому застосуванні препарату до 25 – 30 год при курсовому застосуванні препарату в дозі 200 – 400 мг на добу.
Показання для застосування. Невімун застосовують у дітей та дорослих при прогресуючому імунодефіциті, що пов’язаному з інфікуванням вірусом імунодефіциту людини 1 типу у комбінації принаймні з двома антиретровірусними препаратами для запобігання розвитку резистентності вірусу.
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо.
Невімун застосовують у дозі 200 мг 1 раз на добу щодобово протягом перших 14 діб (вступний період, для того, щоб уникнути ризику появи висипки), потім дозу збільшують до 300 мг на добу (у комбінації принаймні з двома антиретровірусними препаратами).
Максимальна добова доза для пацієнтів будь-якого віку 400 мг.
Пацієнтам, у яких під час 14-денного вступного періоду застосування Невімуну по 200 мг на добу з'явилися висипання на шкірі, не слід збільшувати дозу до повного зникнення висипань.
Застосування Невімуну повинно бути перервано у пацієнтів з помірними чи вираженими змінами показників функціонального стану печінки (за винятком GGT), доки ці показники не повернуться до вихідного рівня. Після цього Невімун можна знову застосовувати по 200 мг на добу. Наступне збільшення дози (300 мг на добу) можна проводити обережно після тривалого періоду спостереження за пацієнтом. З повторною появою змін показників функції печінки застосування Невімуну необхідно остаточно припинити.
У пацієнтів, які не одержували Невімун понад 7 діб, лікування відновлюють, починаючи з дози 200 мг на добу протягом 14 діб, потім збільшують дозу до 300 мг на добу.
Рекомендований режим дозування Невімуну для пацієнтів з порушеннями функції печінки та для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, не розроблений.
Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.
З боку системи кровотворення: гранулоцит опенія.
З боку системи травлення: зміни лабораторних показників функціонального стану печінки (підвищення активності ГГТ (найчастіше), АЛТ, АСТ, ЛФ та рівня загального білірубіну), жовтяниця, виражені або загрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т. ч. фульмінантний гепатит), нудота, блювання, діарея, біль у животі.
Дерматологічні реакції: макулопапульозні еритематозні висипання на шкірі (більшість випадків висипань спостерігаються протягом першого місяця застосування препарату).
Алергічні реакції: пропасниця, артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом, еозинофілією, гранулоцит опенією, порушенням функції нирок та симптомами, що вказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та нирок.
Передозування. Дані про передозування Невімуну відсутні.
Є повідомлення про випадки передозування при застосуванні невіра піну у добовій дозі 800 – 1800 мг на добу з тривалістю лікування до 15 діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема, стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипання, запаморочення, блювання, зниження маси тіла. Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток всіх зазначених симптомів. Антидот невідомий.
Особливості застосування. При застосуванні невіра піну можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися: синдром Стивенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіпер чутливості з висипанням на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки – застосування невіра піну необхідно негайно припинити.
У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших серйозних чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Невімун необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Невімуну необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит або прояви гепатотоксичності.
Тривалість клінічного позитивного ефекту антиретровірусної терапії Невімуном може бути невеликою. У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, можуть, як і раніше, виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції, тому хворі повинні залишатися під постійним наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.
Вагітність та лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Невімуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невірамун може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.
Необхідне ретельне спостереження лікаря за пацієнтами протягом перших 18 тижнів прийому невіра піну в зв’язку з підвищеним ризиком виникнення висипів і розвитку функціональної недостатності печінки, що може становити загрозу життю пацієнта. Найчастіше небезпечні побічні ефекти застосування невіра піну спостерігаються протягом перших 6 тижнів лікування препаратом. В окремих випадках прояви гепатотоксичності можуть збільшуватися навіть після припинення лікування. Вступний період лікування препаратом (200 мг 1 раз на добу) може бути продовжений ще на 14 днів для запобігання розвитку дерматологічних реакцій.
У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, може розвинутись порушення жирового обміну, що призводить до збільшення маси тіла, відкладання жиру на тулубі, шиї, обличчі. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Невімуну у поєднанні з кетоконазолом зменшується концентрація останнього у плазмі крові.
Невірапін здатний знижувати концентрації пероральних контрацептивів при застосуванні одночасно.
При застосуванні Невімуну у поєднанні з препаратами, які містять звіробій, можливе зниження концентрації невіра піну нижче терапевтичного рівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвитку стійкості вірусу до препарату.
Внаслідок особливостей метаболізму метадону, невірапін може знижувати концентрацію метадону у плазмі крові за рахунок посилення метаболізму метадону у печінці. У пацієнтів, які застосовують метадон разом з Невімуном, спостерігали випадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (при застосуванні такої комбінації необхідно контролю вати стан пацієнта та коригувати дозу метадону).
При застосуванні Невімуну у поєднанні з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.
При одночасному застосуванні невірапін збільшує рівень концентрації варфарину в плазмі, що спричиняє збільшення часу згортання крові. У ході досліджень виявлено, що невірапін зменшує рівень концентрації анти аритмічних препаратів (аміодарону), антиконвульсантів (карбамазепіну, клоназепаму, етосуксиміду), протигрибкових препаратів (ітраконазолу), блокаторів кальцієвих канальців (дилтіазему, ніфедипіну, верапамілу), циклофосфаміду, ерготаміну, циклоспорину, фентанілу.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С
Термін придатності - 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері у картонній упаковці або контейнери по
60 таблеток у картонній упаковці.
Виробник.
Ципла Лтд., Індія
Адреса.
Мумбаі, Індія.
